Краса мого життя
Так, щось я взагалі перестала сюди дописувати. А все знаєте чому? Бо я пефекціоністка - хотіла щоб усе було послідовно. Хотіла написати великий запис про весілля, викласти проф. фотки, а потім написати про медовий місяць.
Час йде, але до тих постів чомусь руки не доходять. В інстаграмі все простіше - клац - і є тобі пост. Тим часом минуло літо. Про літо нічого не пишу - починаю одразу з осені.
Рідко бачу своїх друзів, які вже стали кумами і свого хрещеника. То вони хворіють, то ми, то часу немає.
В Києві була виставка до хрещення Русі - "Велике і Величне". З величного - Пінзель, Малевич, Приймаченко, Жук, ...
Якусь кав’ярню для хіпстерів чи то відкрили, чи зачинили, не відомо.
Пережила першу поствесільну травму - натерла кільцем палець так, що потім шкіра злізла. Тепер все ж таки знімаю його коли є можливість, до того думала буду постійно в ньому жити. Ні. Ще ношу його то на правій, то на лівій руці.
А ось вам ідея для подарунків - персоніфіковані фігурки. Наприклад, дві праві - на київського нотара, а ліва - на Олену Грозовську.
Галерея нова у Києві.
Чудова робота, М. взагалі був в захваті. Ціна приблизно 10 тис. доларів.
Богета галерея.
Ще бачила вже квартиру. Аж не віриться, що її можна зробити! Зараз - це просто бетон, дірки і нерівна цегляна кладка.
Також вийшла заміж Ганя. Я і ще двоє дівчаток були дружками, мені вдалося попрактикувати англійську, бо частину вечора я вела програму англійською для іноземних гостів.
З весілля - у СВ 91 поїзда Київ - Львів. Неймовірно нові враження від таких поїздок. Розумію, чому американці їдуть у ханімун одразу з церемонії - це якось спонукає залишатися на хвилі пригод.
Обожнюю готелі, білосніжні смугасті простирадла.
Краєвид з готельного номеру.
У Львові що не день - якесь свято. Цього разу потрапили на день Вірменської вулиці (це окрім того, що паралельно був 20 форум видавців, заради якого ми і поїхали, і свято партнерства).
Робота йде, готуємося до виставки, я маю підлеглу, єдине що ще хочеться - вищу зп.
Час йде, але до тих постів чомусь руки не доходять. В інстаграмі все простіше - клац - і є тобі пост. Тим часом минуло літо. Про літо нічого не пишу - починаю одразу з осені.
Рідко бачу своїх друзів, які вже стали кумами і свого хрещеника. То вони хворіють, то ми, то часу немає.
В Києві була виставка до хрещення Русі - "Велике і Величне". З величного - Пінзель, Малевич, Приймаченко, Жук, ...
Якусь кав’ярню для хіпстерів чи то відкрили, чи зачинили, не відомо.
Пережила першу поствесільну травму - натерла кільцем палець так, що потім шкіра злізла. Тепер все ж таки знімаю його коли є можливість, до того думала буду постійно в ньому жити. Ні. Ще ношу його то на правій, то на лівій руці.
А ось вам ідея для подарунків - персоніфіковані фігурки. Наприклад, дві праві - на київського нотара, а ліва - на Олену Грозовську.
Галерея нова у Києві.
Чудова робота, М. взагалі був в захваті. Ціна приблизно 10 тис. доларів.
Богета галерея.
Ще бачила вже квартиру. Аж не віриться, що її можна зробити! Зараз - це просто бетон, дірки і нерівна цегляна кладка.
Також вийшла заміж Ганя. Я і ще двоє дівчаток були дружками, мені вдалося попрактикувати англійську, бо частину вечора я вела програму англійською для іноземних гостів.
З весілля - у СВ 91 поїзда Київ - Львів. Неймовірно нові враження від таких поїздок. Розумію, чому американці їдуть у ханімун одразу з церемонії - це якось спонукає залишатися на хвилі пригод.
Обожнюю готелі, білосніжні смугасті простирадла.
Краєвид з готельного номеру.
У Львові що не день - якесь свято. Цього разу потрапили на день Вірменської вулиці (це окрім того, що паралельно був 20 форум видавців, заради якого ми і поїхали, і свято партнерства).
Робота йде, готуємося до виставки, я маю підлеглу, єдине що ще хочеться - вищу зп.