Свани у Бакуріані
Спускалася на лижах в місто після катання. Дорога засніжена, по ній повертаються машинами люди з гірок у місто. Ось сніг закінчується, відстібаю лижі, далі - пішки і далеченько, ще й у лижних черевиках. Повз проїжджає джип, грузини машуть, я їм у відповідь. Наступна проїдждає BMW. Зупиняється, там троє молодих грузин, машуть, питають: куди? В місто. Сідай. А вдвох вліземо? Звісно. Ми складаємо лижі в багажник, і залазимо в машину.
З переднього сидіння одразу передають келих вина, Гіга каже, що то його дідусь робив. Ми п’ємо, дійсно хороше вино, а келих з гострим дном, такий не поставиш, не допивши. Знайомимося, і хлопці везуть нас до нашого готелю, хоча їм в іншу сторону. Георгій бере двохлітрову пляшку, вина в ній десь 2/3, і дарує нам, Вахтанг йому пояснює, що так робити не гарно. Вони вибачаються, що пляшка не повна, але у них мало того вина. Потім, коли ми зупинилися, Вахтанг дістав з багажника п’ятилітрову пляшку і долив нам, при цьому вибачаючися, що дарують всього два літра.
Обмінюємося контактами, фейсбуками, телефонами, хлопці кличуть гуляти ввечері, а влітку приїжджати до них у Сванетію - все покажуть. Ми кличемо їх у Київ. Вибачаються, що машина не може під’їхати під самий готель, дорога крижана, і ми прощаємося.
Грузія неймовірна і грузини прекрасні люди, гостинні, емоційні і добрі. Це була друга поїздка і аж ніяк не остання.
