Зимова західна казка
Хто не мріє відчути зиму з великою кількістю снігу малою кількістю люду з неймовірною атмосферою навколо?
Хто пам'ятає, минула зима була не дуже багата на сніг та і на вихдні/канікули також =), наше улюблене Євро цьому посприяло. У свої канікули довжиною у три дні хотілося провести фантастично, щоб запам'яталося мінімум до літа, коли можна буде ще щось влаштувати грандіозне.
Здавши екзамен, ми недовго думаючи у той же день вирушили на Захід до своїх товаришів, які незадовго того напівжартома запросили нас у гості до себе. (Хто ж думав, що люди з Києва поїдуть в гості у Дрогобич ;))
Бажання пригод в нас просто зашкалювало і тому ми поїхали на Київський вокзал за годину від відправлення поїзду взяли квитки і вирушили у захопливу поїздку, яку я назвала "Зимова західна казка"..)
Наш маршрут корегувався під час поїздки і змінився напевно разів з п'ять. Зупинилися на тому, що спочатку поїдемо до Дрогобича, потому до Трускавця, а наступний день проведемо у Львові.
Ми приїхали зранку до Дрогобича, нас зустріли друзі, відвезли до гуртожитка, де ми зашили речі. До речі, одне місце в гуртожитку нам обійшлося 25 грн! Не знаю, де ще є такі ціни, але мене, як корінну киянку, вони здивували.
Перш за все ми пішли снідати, хто ж на голодний шлунок буде гуляти? Знайшли якусь кафешку, яка майже не єдина працювала о 10ій годині і дже смачно поїли домашніх страв, що звісно нам теж обійшлося дуже дешево, за двох здається 35 грн і це з повним коплектом блюд.
Після чого ми завітали на головну площу міста Дрогобич. Пофотографувалися. Там ще стояла чудова новорічна ялинка (не знаю, як кому, але тією зимою мене радували майже всі ялинки, крім Головної ялинки країни):
Ратуша:
Оглянувши все навкруги побачили багацько різних магазинчиків, палаток з різними сувенірчиками.
На стіні дому висів плакат Степана Бандери:
Далі ми попрямували дивитися околиці центру. На шляху ми бачили собори та церквушки. Також бачили інститут, дім культури і т.п.
Дзвіниця і площа Замкова гора (і там трошки видно пам'ятник Ю.Дрогобича):
Подивившись центр, в нас з'явилася ідея відшукати пам'ятники видатних людей. І почали пошуки. Чомусь більш за все нам захотілося знайти пам'ятник С.Бандері, але ми його так і не знайшли. Проте бачили пам'ятники Т.Шевченку, І.Франку, В.Стефанику, Ю.Дрогобичу...
Дрогобич:
Погулявши і посидівши в парках, недовго звічно, бо холод був ще той) Ми вирушили до Трускавця з автовокзалу. Їхали хвилин 25-30.
Приїхавши в Трускавець перше, що приходить на думку це піти до джерела. Чи то в нас день був такий, але ми джерела не знайли, хоча потім попитавши в знайомих, виявилося, що ми були майже біля нього. Але це не зіпсувало нам вражень. Ми побачили сцену для вертепу, казали, що там кожного вечора виступають. Походилу по ринку, який був розташований на площі.
Площа. Трускавець:
Походили по околицям і пішли обідати. По дорозі побачили залізничний вокзал:
після чого ми повернулися до Дрогобича і пішли в гості святкувати Щедрий вечір.
Вночі було дуже холодно, ввечері ми також помітили, що в нас не має води, але це не зіпсувало враження від подорожжі. Ми закуталися у все, що в нас було, і наприклад мені, зранку було тепло)
Прокинулись о пів на восьму і вирушили з автовокзалу до Львова. Їхали десь з 1,5 години паралельно фантазуючи куди піти. В той день була страшна заметіль, але вона не відбила в нас бажання піднятися на Замкову гору. Вітер там був страшенний, сніга по коліно, людей зовсім не було, тіки прибиральники намагалися щось зробити з доріжками, яки нагадували ковзанку.
Піднімаючись на Замкову гору:
Піднявшись наверх, ми не відчували своїх рук та ніг, тому швиденько пофотографувались і почали спускатися.
На Замковій горі:
Символ України. Замкова гора:
Тоді було тіки одне бажання, швидше кудись забігти і погрітись. Дійшли майже до опери, тіки тоді знайшли якусь кафешку. Відігрівались напевно так з годинки три (це ж треба було так замерзти) і пішли дивитись на ялинку міста Лева.
Ялинка у Львові:
Там ще була карусель, дерев'яні будиночки, яких торгували чимось ( коли ми там були, там ще чи вже нічого не було, проте ми знайшли будиночок з дерев'яними брусками і трохи з ними побавилися до поки на нас не почали гнівно дивитись якісь дядки ;) ). В місті відчувався дух свята. На той час вже вітер стих, і сніжок лише трохи припорушавав місто.
Так закінчувалася наша мандрівка. Ми повернулися до Дрогобича, сходили у другі гості і відправилися на вокзал.
Залізничний вокзал. Дрогобич:
Звідки поїхали електричкою до Стрию, а там вже сіли на поїзд до Києва.
Вражень від поїздки було стільки, що здавалося, що ти відпочив десь з тиждень чи два. На навчання вийшли відпочившими і повними сил пізнавати щось нове.
Мандруйте Україною, збирайте враження і діліться їми з іншими! =)