Їжак досі не може повірити, але це сталося:
за посиланням есей вашого щирого покірника. На цьому місці має бути щонайменше три сторінки подяк усім, завдяки чиїм зусиллям склалася така кількість літер: від мого прекрасного тата, який на перший наївний зразок Їжачої творчості дещо зневажливо зреагував "где скатал?", до усіх тих чудових людей, які геть безсоромно розповідають, ніби шпичкувата істота робить якісь неймовірні речі.
Отже, Їжак вдячний чудовому
Zaxid.Net, дивовижному
Центру міської історії щонайменше за прекрасні Єврейські дні у Ратуші: (Не)Показане минуле в музеях Сх. Європи і всім, хто брав в них участь. Якби не рішучість пана Василя Расевича і не натхненність пана Володимира Бєглова, цього есею не було б.
"Навіщо ж робити проходи, якщо можна писати есеї..." - вже подумав Їжак.
* * * Барьер языковой * * *
Ёж до сих пор не может поверить, но это случилось:
по ссылке эссе вашего покорного слуги. На этом месте должно быть как минимум три страницы благодарностей всем, благодаря чьим усилиям сложилась такое количество букв: от моего прекрасного батюшки, который на первый наивный образец Ёжикотворчества несколько пренебрежительно отреагировал "где скатал?", до всех тех чудесных людей, которые напрочь бесстыдно рассказывают, будто бы колючее создание делает какие-то невероятные вещи.
Так вот, Ёж благодарен чудесному
Zaxid.net, необыкновенному
Центру городской истории как минимум за прекрасные "Еврейские дни в Ратуше: (Не)Показанное прошлое в музеях Восточной Европы" и всем, кто в них участвовал. Если бы не решительность пана Василия Расевича и не вдохновенность пана Владимира Беглова, этого эссе не было бы.
"Зачем же делать прогулки, если можно писать эссе..." - уже подумал Ёж.