О неосуществлённом
На цьому місці мав бути дивовижний Їжачий малюнок до "дня картонних сердець", як пишуть деякі чудові люди. Це мав бути геть святковий Їжачок з повітряною кулькою, що вона, оскільки ваш щирий покірник саме начитавсь Есхіла, відповідала б формі печінки. Ба навіть, Їжак мав на меті подивитись на світлину цього чудового органу у "Вікіпедії" саме в такий спосіб, як колись дивився на серцеві м'язи той визначний маляр, що створив відомий усім почервонілий листок бузку.
Себто якось навскоси, згори і крізь зіпсуті три-де окуляри. Ба навіть Їжак має можливість взорувати печінку чудового Їжачого сусіди, котрий палить у ванній кімнаті, користає з рукомийника яко з попільнички, кидає туди сірники й лишає поруч філіжанки з кавою.
Ще на цьому місці мала бути прецікава святкова оповідь про те, як у Львові можна побачити справжнє картонне серце, печінку, нирки - і все майже таке саме, що його потай - бо все там геть аморальне - вивчав маленький Станіслав Лем у книжковій шафі батька-лікаря. Це колись було у Львові, на вулиці Браєрівській. І не менш святкова історія маленького Їжака, що він, як бачимо, був ґрунтовно травмований анатомічним атлясом, бо у книжковій шафі одного з дідусів також вивчав видання з гарними малюнками. Це колись було у Волновасі, на вулиці Короленка, а дідусь, що його ваш щирий покірник ніколи не бачив, лікував тварин і захоплювався малюванням, проте саме купа його книжок, робіт й лікарського приладдя справила на Їжака величезне враження і вже за тих часів змусила замислитись про цвібак з яблуками межі знання, адже з переважно ветеринарно-художньої книгозбірні вирізнялися кілька книжок: чи то підручник, чи то довідник з повивання - в дідуся було двійко дітей - й кілька тодішніх радянських новодруків про злоякісні пухлини людини - дідусь захворів на рак і, власне, помер за кілька років до Їжачого народження.
Це все насправді мало бути саме на цьому місці, куди ви, шановний читальнику, зараз дивитеся, але непогамовна доля і воля богів забрали Їжакові олівця, папір, клявіятуру й суворо скерували його до праці...
* * * Барьер языковой * * *
На этом месте должен был располагаться чудесный Ёжикорисунок ко "дню картонных сердец", как пишут некоторые замечательные люди. Он должен был изображать напрочь праздничного Ёжика с воздушным шариком, который - вследствие того, что ваш покорный слуга как раз начитался Эсхила - соответствовал бы форме печени. И даже Ёж имел намерение поглядеть на фотокарточку сего замечательного органа в "Википедии" точно таким же образом, как когда-то глядел на сердечные мышцы тот выдающийся художник, создавший всем известный покрасневший листок сирени.
То есть как-то наискось, сверху и сквозь испорченные три-дэ очки. И даже Ёжик имеет возможность брать за модель печень прекрасного Ёжикососеда, коий курит в ванной комнате, пользует рукомойник яко пепельницу, бросает туда спички и оставляет рядом чашки с кофеем.
Ещё на этом месте обязан был располагаться прелюбопытный праздничный рассказ о том, как во Львове можно увидеть настоящее картонное сердце, печень, почки - и всё почти такое же, какое тайком - ибо всё там напрочь аморальное - изучал маленький Станислав Лем в книжном шкафу отца-врача. Это было когда-то во Львове, на улице Браеровской. И не менее праздничная история маленького Ежа, который, как видим, был основательно травмирован анатомическим атласом, ибо в книжном шкафу одного из дедушек так же изучал издания с красивыми рисунками. Это было когда-то в Волновахе, на улице Короленко. А дедушка, которого ваш покорный слуга никогда не видел, лечил животных и увлекался рисованием, однако же именно его гора книжек, работ и врачебных инструментов произвела на Ежа огромное впечатление и уж в то время заставила задуматься о бисквите с яблоками пределах знания: из преимущественно ветеринарно-художественной библиотеки выделялись несколько книжек: то ли учебник, то ли справочник по акушерству - у деда было двое детей - и несколько тогдашних советских новинок о злокачественных опухолях человека - дед был онкологически болен и, собственно, умер за несколько лет до рождения Ежа.
Всё это должно было ровно стоять на этом самом месте, куда вы, уважаемый читатель, сейчас смотрите, однако же неумолимая судьба и воля богов отобрали у Ежа карандаш, бумагу и клавиатуру да сурово отправили его на работу...