як я була координатором, чи запіскі прафорумъ
в опщем, продовжуючи загальну тендеці., хочу вставити свої пять копєєк про форум і фестиваль зокрема.
паперше прафорум. взагальному я там провела десь годину. тому враження в мене склалось суттєве і позитивне. купила 2 книжки (хоча мені й обіцяли їх подарувати, але то таке. за можливість читати щось справді добре я можу і не ображатись)))
про фестиваль виходить десь так: самсунг, нокіа, самсунг, курбаса, нокіа, нокіа, воскресіння, нокіа, альманах, нокіа, програма, нокіа, самсунг, самсунг, аеропорт, самсунг, листівки, нокіа, кава, медпункт, нокіа, привііііт!, нокіа, нокіа, дзига, їжа, таксі, нокіа.... і так далі.
про застрєли: вони були.
про людей: дякую всім тим, хто мало потрапляв мені на очі. дякую собі, що коли ви все-таки потрапляли я мала сили стриматись і не сказати все, що я про вас думаю. дякую, що ви показали всім, на що ви насправді здатні. (ті, про кого я пишу, знають, про кого я пишу).
Дякую Христині! Це сонце тримало мене притомною і всі ті чотири дні і до того. Я таких людей ще не зустрічала. Дякую за посмішки, дякую за шалений графік, дякую за все)
Дякую Юркові і Олі і Аллі і всім-всім, хто опікувався авторами і витримував мене!
Дякую перекладачам і модераторам! Дякую відвідувачам!
(я занадто сумбурно дякую, як спадає на думку...)
Дякую Остапові))) Щоб я ще колись робила фестиваль - увольтє)))) Ти - зе бест!
Дякую Сашкові, просто що ти є) І що говорив зі мною о першій ночі)
Дякую всім, хто нарешті поїхав звідси і повернув мені моє місто. Тепер я можу нарешті йому зрадіти. Я купила довгий сірий светр. Я хочу бути непомітною. Я хочу працювати з дітьми, щоби вони не виростали такими, як деякі... зарозумілими, звєзданутими, предвзятими, егоїстичними, нечуйними, відстороненними... Ви знаєте, про кого я. Діти щирі у своїй оцінці і своєму ставленні. Вони не роблять підлотки зза спини і не наговорюють позаочі. Я люблю дітей. Я ненавиджу сучасну літературу (крім Макьюена).
Коли я починала писати це, все мало в кінцевому результаті виглядати трохи по-іншому... Трохи більш оптимістично. Ну але як вже є.
і знаєте, останній день був поганий. всі їхали... їхали всі ті, кого я би хотіла бачити поруч, коли мені захочеться. от просто так подзвонити і пити на пиво. просто так. або на концерт. або погуляти. або просто в гості запросити.. ну та знаєте...
у вродє би всьо) покідать камушкі і прізнаццо в любві можна в камєнтах)))
*мені направду важлива ваша справжня думка)
паперше прафорум. взагальному я там провела десь годину. тому враження в мене склалось суттєве і позитивне. купила 2 книжки (хоча мені й обіцяли їх подарувати, але то таке. за можливість читати щось справді добре я можу і не ображатись)))
про фестиваль виходить десь так: самсунг, нокіа, самсунг, курбаса, нокіа, нокіа, воскресіння, нокіа, альманах, нокіа, програма, нокіа, самсунг, самсунг, аеропорт, самсунг, листівки, нокіа, кава, медпункт, нокіа, привііііт!, нокіа, нокіа, дзига, їжа, таксі, нокіа.... і так далі.
про застрєли: вони були.
про людей: дякую всім тим, хто мало потрапляв мені на очі. дякую собі, що коли ви все-таки потрапляли я мала сили стриматись і не сказати все, що я про вас думаю. дякую, що ви показали всім, на що ви насправді здатні. (ті, про кого я пишу, знають, про кого я пишу).
Дякую Христині! Це сонце тримало мене притомною і всі ті чотири дні і до того. Я таких людей ще не зустрічала. Дякую за посмішки, дякую за шалений графік, дякую за все)
Дякую Юркові і Олі і Аллі і всім-всім, хто опікувався авторами і витримував мене!
Дякую перекладачам і модераторам! Дякую відвідувачам!
(я занадто сумбурно дякую, як спадає на думку...)
Дякую Остапові))) Щоб я ще колись робила фестиваль - увольтє)))) Ти - зе бест!
Дякую Сашкові, просто що ти є) І що говорив зі мною о першій ночі)
Дякую всім, хто нарешті поїхав звідси і повернув мені моє місто. Тепер я можу нарешті йому зрадіти. Я купила довгий сірий светр. Я хочу бути непомітною. Я хочу працювати з дітьми, щоби вони не виростали такими, як деякі... зарозумілими, звєзданутими, предвзятими, егоїстичними, нечуйними, відстороненними... Ви знаєте, про кого я. Діти щирі у своїй оцінці і своєму ставленні. Вони не роблять підлотки зза спини і не наговорюють позаочі. Я люблю дітей. Я ненавиджу сучасну літературу (крім Макьюена).
Коли я починала писати це, все мало в кінцевому результаті виглядати трохи по-іншому... Трохи більш оптимістично. Ну але як вже є.
і знаєте, останній день був поганий. всі їхали... їхали всі ті, кого я би хотіла бачити поруч, коли мені захочеться. от просто так подзвонити і пити на пиво. просто так. або на концерт. або погуляти. або просто в гості запросити.. ну та знаєте...
у вродє би всьо) покідать камушкі і прізнаццо в любві можна в камєнтах)))
*мені направду важлива ваша справжня думка)