Дамо бій одноманіттю!
Інколи, коли закінчується якийсь приємний період у житті, коли потрібно повертатись до похмурого одноманіття буденності, до життя, до якого звик, до людей, які вже приїлись, приходить довбаний меланхолічний настрій. Тобі сумно. Ти сидиш наодинці, палиш цигарку за цигаркою. Не хочеться навіть алкоголю, тому що він не дасть нічого крім поганого самопочуття на ранок. От в такі моменти з'являється непереборне бажання плюнути на все, на ті результати, яких добився, на оточення, яке ти чудово знаєш і яке, за великим рахунком, тебе влаштовує та навіть на улюблену справу, якою займаєшся і втекти від всього цього.
Зануритись у невідоме майбутнє і жити сьогоднішнім днем, не оглядаючись на минуле і не плануючи, що буде завтра. Хочеться плюнути на "правильні" рішення і робити те, що хочеться (вибачте за тавтологію), не дивлячись на результати, до яких це може призвести. Хочеться забити на комфортну безконфліктність і послати все, що тобі не подобається нахуй!
Але чомусь, певне по інерції, відмовляєшся від якоїсь пропозиції, від чогось вже принесеному тобі "на блюдєчкє с галубой кайомачкай", тому що "я нє думаю, что ето харошая идея" або ж "нє стОіт"! Тому що це неправильно! І нахєра, питається? Напевне, не хочеш створювати проблем оточуючим, які живуть в такому ж як і ти сірому комфортному одноманітті. Не хочеш лопати і їх, і свою мильну бульбашку захисту від непізнаного світу.
Але, по суті, таким рішенням ти відштовхуєш від себе можливість щось змінити. Так, зміни завжди лякають. Ти не знаєш, що з цього вийде: буде краще, чи гірше тобі та дорогим тобі людям. Не знаєш, до чого це приведе: ти злетиш до небес і будеш жити радісно і безтурботно, чи навпаки навалиться купа проблем, втратиш кращих друзів і прийдеться вйобувати як нігер.
І відмови від пропозицій, обумовлені цим страхом - це найгірше. Для себе я вирішив: з цього дня я буду погоджуватись на кожну достойну пропозицію (нє, звичайно "не думаючи" не буде, але...) і, навіть якщо нічого путнього з цього не вийде, хоча б, весело проживу своє життя. І у мене від одноманітності не з'ЇДЕ ДАХ!