Школам наказали за кілька днів знищити «Кобзар» Тараса Шевченка
І це роблять не десь у Болівії, чи Чилі. Це відбувається у нас в Україні. Більшого маразму вже годі й чекати. Бо дійшло до того, що наказують вилучити із шкільних бібліотек книги Тараса Шевченка.
Цікаво, а чим він не вгодив деяким власть-імущим? Тим, що не цурався рідної, тобто української мови? Чи тим, що викривав загарбницьку політику московітів та дбав за національну ідею?
У соцмережах поширюють інформацію про великий «шмон», котрий мають провести у школах Харкова. І навіть «Кобзар» Шевченка наказали вилучити. «До нас їде ревізор» (с), і не якийсь там харківський, а з КИИИИЇВА! Школярів збирають класні керівники, та розповідають, як треба поводити та що можуть робити перевіряючи.
По-перше вилучили зі всієї школи «заборонену літературу» (книжки недозволених видавництв). Всю недозволену літературу заслали на горище.
По-друге, портрет Януковича, який висів просто у класі, наказали взяти у рамку (бо без рамки не можна).
По-третє, заради комісії, треба прийти до школи у парадній формі.
В-четверте, треба підписати всі кімнатні рослини в українській школі російською та латиною"- пояснює Ганна Чума.
«Из главка присланы списки учебников, допущенных к использованию в учебном процессе. Но вот, что интересно, все остальные учебники (например прошлого года выпуска или авторские) не просто нельзя использовать, их не должно быть в помещениях школы вообще. Это же касается художественной и научной литературы. Нет грифа - фтопку. Например, »Кобзар« разрешен только 2013 года издания с расово верным предисловием. Остальные »Кобзари« фтопку», - повідомляє ще один харків'янин.
«А я прячу дома »запрещенную литературу« по просьбе классного руководителя от проверки. Вспоминаю про войну, революцию. пароли-явки и прочее. И еще у меня есть дельное предложение: проверке приехать и сделать очень правильный ход - выстроить всю школу на линейке, сложить в круге книги изданные до 2012 года и сжечь. Хорошо работает, доказано историей»,- ділиться своїми думками Олександр Руденко.
Із часу, коли розвалився гігант-потвора на глиняних ногах у вигляді братніх республік СРСР, пройшло більше 20 років. Але ще й на сьогодні у декого в душі живе раб цієї потвори. І ця рабська психологія, прагнення схилитися перед старшим братом, а іноді просто відсутність бажання будувати українську державу, виховувати національну гідність у підростаючого покоління, творять свою чорну справу.
І такі безбатченки-перикотиполе позавчора обмежили звучання української пісні в (УКРАЇНСЬКОМУ!!!) телерадіоефірі, вчора нав'язали українцям російську мову, сьогодні забороняють «Кобзар» Тараса Шевченка, а завтра…
Боюсь навіть загадувати…
Микола МАРЧЕНКО
Джерело: UAINFO
ТАБАЧНИК ДМИТРИЙ ВЛАДИМИРОВИЧ. ДОСЬЕ