Click to view
Все, годі переживати. Хотіли, щоб я визнав себе мудаком - визнаЮ. Принаймні, почуваюся. До речі, не вперше, так що мені не звикати.
Але при цьому ні про що не шкодую (а фулє, мудак же ж!). Всім намагався дати шанс, працювати не на розкол і срач, а на об'єднання. І Королевську колись захищав, поки вона явно не відпала, і Югіка Луценка, і Данилюка зі Шкіряком, і Турчинова, і Яценюка, і от зараз. Ну, і що з того? Маю посипати голову попелом і піти в монастир? Та не дочекаєтесь! (От хіба що в жіночий ;) ) Може, то все ж таки не зі мною щось не так, а з ними? Чи з кліматом? Або з консерваторією (за Жванецьким)?
Втім, життя триває. Перегорнули сторінку і рухаємось далі. Зрештою, нічого для нас із вами в результаті не змінилося. Нам своє, а їм своє. Прорвемося! :)
Вы читаете зеркало моего журнала - yes1111.
Основной пост находится здесь:
http://yes1111.dreamwidth.org/1415848.html