I didn't ask for this...
Ці слова Адама Дженсена цілком могла б повторити Надя Савченко учора, коли вона одним раптово-блискавичним стрибком з тюремної камери перенеслася в світ високої української політики.
Іще вчора вона була в тюрмі, а її єдиним інструментом спілкування з світом були листи, які вона передавала через своїх адвокатів. А єдиним способом впливу на політику були оголошення голодування.
Сьогодні вона уже депутат, із своїм кабінетом - як в офісі своєї партії, так і у Верховній Раді. Номер перший може і нечисленної, але дуже "зубастої" фракції "Батьківщина". І нова змінна в політичному аналізі, причому достатньо суттєва, щоб від її поведінки залежала доля нашого політикума.
Політологи різних штибів - починаючи від містечкових на політичних форумах, і закінчуючи "ломовими блогерами" - уже фонтанують найрізноманітнішими версіями про те, кому Савченко вигідна, кому невигідна, хто проти кого її буде використовувати, і яку форму прийме конфлікт між нею і Тимошенко. Останнє - одне із загальних місць.
Частина блогерів, про всяк випадок, розпочала планове бомбардування Савченко. Тут теж висловлювання варіюються - від поблажливого балашовського "краще візьміть гроші" до загрозливого "ви її ще не знаєте, а от я знаю, але нікому нічого не скажу" Дейнеги.
Інша частина взялась одразу роздмухувати очевидний "конфлікт двох супер-альф" між Савченко і Тимошенко. Тут в хід йде все - і "букет квітів" (якого, кстатє, не було - на відео зустрічі Тимошенко нічого не простягує Наді), і "інсайди", з яких випливає, що Надя мало не заявила "я не сяду за один стіл із кремлівською шпигункою".
Читаючи все це - мені постійно хотілось грохнути кулаком об стіл і голосно, щоб перекричати всю цю політологічну шайку-лейку, запитати:
- Народ, а що, ніхто не сприймає Савченко як самостійну особистість? Тільки як зброю, за яку будуть боротися, і яку будуть направляти проти когось?
Перш за все Надя не просила саме цього - щоб її сприймали за об'єкт, яким планують маніпулювати і перетворити в черговий інструмент нескінченної партії в японські шахи, яку вже 23 роки розігрує наш політикум.
От і давайте виходити із того, що Надя - жива людина, може й виснажена і знервована після відсидки, але все-таки із своєю головою на плечах, і здатна самостійно робити висновки.
А їх уже можна робити.
Давайте для початку згадаємо, що Надя, насправді, нікому не довіряє. Це психічна деформація, через яку проходять всі політичні в'язні. Як тільки людину саджають в тюрму з політичних мотивів, вона тут же стає інструментом політичних домовленостей. Про це дуже багато може розповісти Тимошенко, яку помістили не просто в камеру, а в повну інформаційну ізоляцію - часто не допускаючи до неї навіть власну доньку. Після цього вона тут же стала предметом політичного торгу, як на міжнародній арені, так і всередині країни. Точнісінько так само сталось із Надею - причому останній політичний торг був буквально щойно: ну не думаєте же ви, що це так випадково "підгадали" її звільнення під юбілей обрання президента в перший тур.
Тому перше питання, яке завжди задає собі політв'язень після звільнення, і яке стовідсотково задала собі Надя: кому я можу довіряти?
Це те, що чітко розуміла Юлія Тимошенко, яка не побоялась зустрічати Савченко публічно, навіть попри те, що Надя може їй наговорити. І це те, чого так і не зрозуміли еміссари АП, які прямо з літака повезли її в Адміністрацію Президента, щоб тихо, в кулуарах, вчергове "домовитись" і зробити "картинку". Надя цю красиву схему прорахувала, і поламала - зупинивши кортеж. Далі просто подивіться відео зустрічі Тимошенко і Савченко, і послухайте розмову. А для порівняння - спільний брифінг Порошенко і Савченко.
А потім розподіліть самі "очки довіри" в цій ситуації.
В цьому - одне із ключових значень появи Савченко в нашому політикумі. Наші "політичні діячі" звикли все вимірювати лише обсягами грошей, або привілеїв. Вони в принципі не можуть собі уявити довірчих відносин, які будуються на можливості довіряти іншій стороні. Вони навіть в контракт не вірять, а вже через 10 хв. після його підписання починають міркувати, як би це покраще "кинути" іншу сторону. А вся цілісність політикума базується на тоннах компромата, готових до викиду в медіапростір, і на праві "годівлі" з посад і грошових потоків.
Поява Савченко означає, що в політикумі з'явився новий тип політичної валюти - "довіра". Надя буде там, де відчуватиме себе серед людей, вартих довіри.
Ось чому мені здається, що уже анонсований і розрекламований "конфлікт між Савченко і Тимошенко", завершиться так, як завжди закінчуються конфлікти між двома дуже схожими між собою людьми. Різними - але схожими. Тобто, щирим потисканням рук, і ще однією фразою з Deus Ex.
They can not stop us. They can not stop the future.
Вячеслав Ільченко
Джерело
Вы читаете зеркало моего журнала - yes1111.
Основной пост находится здесь: http://yes1111.dreamwidth.org/1388801.html