Не можна здобути свободу не борючись за неї!
Йде повномасштабна війна, застосовується бронетехніка та важке озброєння, російські війська колонами заходять в Україну, обстрілюються міста, гинуть цивільні люди. Практично на всіх ділянках фронту ворог перейшов до наступальних операцій. Українські воїни та добровольці героїчно протистоять окупантам на всіх напрямках, захищаючи територіальну цілісність та незалежність України.
Але насправді, виявляється, у нас війни немає. У нас є «АТО». Російські фінансові установи в нашій країні працюють в штатному режимі, торгівля з окупантом не припиняється, дипломатичні стосунки з країною-агресором не розірвані, працюють російські фірми, транслюються фільми та серіали ворога, кордони для проїзду не закриті. Два паралельні світи: один, в якому живуть воїни, їхні родини, волонтери та всі українці, які наближають Перемогу, а другий - в якому живе президент, уряд, міністерство оборони, генеральний штаб та всі чиновники. Для них війни немає, як і немає окупованого Криму, про який вже ніхто з них і не згадує.
Гидко слухати черговий раз про «мирний план» президента, припинення вогню, відверте загравання з ворогом, перемовини з терористами. Наступання на ті ж самі граблі призводить до нових втрат, до зміцнення позицій ворога та деморалізації суспільства.
Безконечно це тривати не може. Ми зобов’язані перемогти в цій війні. Але з таким способом ведення війни, який нам демонструє керівництво країни, ми втратимо не тільки Донбас і Крим, але й державу. В історії України колись це вже було. Тільки, на жаль, не ті книжки читали політики та генерали, тому і не вчаться на помилках попередників.
Який вихід з цієї ситуації? Ми, українці, зобов’язані змусити президента та керівництво держави зробити наступні кроки:
- Визнати Росію країною-агресором. Якщо цього не зробити, то навіщо закликати світ запроваджувати санкції проти Росії та чинити на неї тиск? Факт вторгнення є, починаючи з Криму. Слід нарешті знайти мужність президенту визнати це офіційно й повноцінно провадити війну. Ховання голови у пісок не зупинить окупанта.
- Розірвати з Росією дипломатичні та економічні стосунки. Не може бути жодних стосунків з країною, армія якої топче нашу землю. Абсурдно повертати якісь борги чи платити за щось. Ми самі фінансуємо своє знищення.
- Запровадити воєнний стан. На питання багатьох, навіщо він потрібен, адже і так можна воювати, відповім: не можна повноцінно воювати. Рекомендую почитати закон про воєнний стан. Аргументи, що нам не дадуть гроші, зброю і ще там щось, - брехня.
- Повністю заблокувати окуповані території. В Крим та інші окуповані території не має поступати нічого з України: ні електроенергія, за яку ми платимо, ні товари. Аналогічно і з окупованих територій. Для мирних жителів - гуманітарний коридор з ретельною перевіркою виїжджаючих.
- Визнати ДНР та ЛНР терористичними організаціями. З терористами не може бути жодних перемовин. Знищення або тюрма. Якщо ми хочемо, щоб світ визнав їх терористами, то слід почати з визнання їх такими в Україні.
- Відмовитись від мінських протоколів. Дані домовленості є недійсними. Хто уповноважив підписантів про щось домовлятись з вбивцями? Хто несе відповідальність за час «перемир’я», коли гинули наші військові, збільшувалась територія окупації, зміцнювався й озброювався ворог? Може, Кучма з Медведчуком? Не повинно бути легітимізації російських прихвоснів, шляхом будь-яких переговорів.
Якщо ж ці пункти не будуть виконані, то наслідки будуть катастрофічними: продовження повзучої окупації, знищення найкращих синів і дочок України на неоголошеній війні, розповзання терористів та диверсантів по всій країні, смерть, сльози і відчай людей. А загалом - знищення держави. Цього допустити ми не можемо!
Український народ має досвід боротьби з внутрішнім і зовнішнім окупантом. Ми не дозволимо нікому торгувати святою землею наших предків. І в українців є достатньо сил блокувати та знищувати ворога самостійно. Українці довели, що вміють чудово самоорганізовуватися навіть усупереч владі.
Не можна здобути свободу не борючись за неї!
Командир Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор»
Андрій СТЕМПІЦЬКИЙ
Джерело: Правий сектор
Вы читаете зеркало моего журнала - yes1111.
Основной пост находится здесь: http://yes1111.dreamwidth.org/1190284.html