Автоматична реакція, або Речекряк по-українськи
Знаєте, який найстрашніший епізод в романі Оруелла "1984"? Думаєте, про кімнату 101, де на вже зломленого Уїнстона очікував його найбільший ужас? Зовсім ні. Найстрашнішим є доволі прохідний епізод, де Уїнстон розмовляє із редактором нового видання словника "новояза", особливої мови, яка витісняє нормальну. Ведучи бесіду і одночасно дивлячись випуск новин, герой Оруелла зненацька підмічає, що мова диктора схожа на крякання. Ніби слова, які він вимовляє, йдуть не від його розуму, а прямо з гортані, минуючи вищу мозкову діяльність. Тут же цим хвалиться його друг Сайм, який дає Уїнстону нове слово для цього феномена - "речекряк".
Оце і є головний ужас всієї книжки. Коли людина втрачає здатність пропускати реальність через своє мислення, і починає дивитись на неї через призму зручних слів-штампів із чергового, "дванадцятого", видання словника новояза.
Чому я зненацька заговорив про Оруелла, хоча ми живемо, начебто, в продвинутому суспільстві, яке сильно змінилось після Майдану? У нас же нема ніякого тоталітарного ангсоца, людей тепер притягують ідеї, а не політики, і все таке...
На це мене спонукав експеримент, який відбувся буквально у мене перед очима. Вчора я виклав цікаву розвідку, де просто взяв програму нової партії ВОЛЯ, і просто на посиланнях показав, що вона є копіпастою ідей, які ще так недавно, на президентських перегонах, озвучувала Юлія Тимошенко. Люди були вражені. Реально. На Лінкодромі стаття швидко піднялась в топ, і була там ще сьогодні вранці.
А сьогодні зранку з'явилась новина про "берлінський шоппінг". І людей як підмінили. Вони тут же забули, що іще так недавно "відкрили" для себе Тимошенко - ідеолога та реформатора, і повернулись до звичного їм стану. Коменти полились, наче річкою, і всі одноманітні. "Сука", "шлюха", "не дозволимо", "на передову, окопи рити", "наші хлопчики помирають, а вона шопінгує"... Коменти були настільки насичені низькими емоціями, що у мене виникло рівно таке саме враження, як і у героя Оруелла. Що мовлення цих людей минує мозок, і під впливом певного слова чи образа реакція поступає прямісінько з людської підсвідомості, яка вихлюпує назовні те, що туди дбайливо запихувалось роками.
Я уже писав в одній із своїх "хронік Тимошенко", що виявив дивну річ. Іще в 2005-2006 році не було такої звірячої ненависті до Юлії Тимошенко. А тепер ви можете самі її спостерігати в моменти, коли ТСН, або якесь інше видання, "вкидає" смажену тему про Тимошенко. Мені це нагадує ще один епізод з Оруелла. Так звані "п'ятихвилинки ненависті", коли на екрані з'являлось обличчя Голдстейна, і люди скаженіли. Вони не слухали, ЩО САМЕ говорить Голдстейн, а вихлюпували назовні затрамбовану в підсвідомість звірячу ненависть.
Так і тут. Для чільної частини наших виборців уже не має значення, що саме говорить Юлія Тимошенко. Сама її поява уже включає тригер, який виводить мозок з процесу мислення, і встановлює прямий зв'язок із підсвідомістю. Після цього людина перетворюється на автомат. З неї уже поза контролем сипеться "малий набір агітатора Партії Регіонів", який ще недавно оприлюднювало "Еспресо ТВ".
Так і виходить, що Партії Регіонів в Україні уже нема, а в головах вона досі домінує.
Як же так вийшло? А дуже просто. Був такий американський психолог, Соломон Аш. Досліджуючи людську здатність до конформізму, він зробив просту річ. В кімнату заводив 9 "підсадних качок". А потім піддослідного. Малював на дошці дві лінії - одну довгу, іншу коротку - і питав, яка із них довша. 9 чоловік, научені психологом, тут же починали тицяти пальцем в коротку лінію. А в довгу тицяв тільки піддослідний, не розуміючи, що відбувається, і відчуваючи, що відбувається якась фігня.
Через деякий час гарячої суперечки піддослідний здавався. Він згоджувався, що коротка лінія - довша. А якщо цей дослід із ним повторювали кілька разів, він уже звично показував на коротку лінію. Так у нього уже було закладено в підсвідомості. Аш назвав це "автоматичною реакцією", коли реакція людини уже минує мозкову діяльність, а диктується швидше рефлексом, ніж мисленням.
Думаєте, так відбувалось із меншістю? Дзуськи. Цілих 75% підкорялось "думці більшості", причому відсоток людей, які піддавались такому промиванню мозків був тим вищий, чим агресивніше більшість нав'язувала йому свою думку. А от якщо людям давали альтернативну точку зору, відсоток конформістів падав до 37%. Так от альтернативної думки українському народу не давали. Коли писали статті про наряди Тимошенко, "акуратно" забували, що не менш дорогі наряди носив Ющенко, а його дружина навіть раритети з музею позичала для понтів. Коли пишуть про шопінг Тимошенко, "акуратно" забувають про променади Камалії, наприклад, чи Гані Х. Коли писали статті про контракти Тимошенко, "акуратно" забували про контракти Кучми і Януковича. Останнє - навіть не фігура мови. Я вже чув, що "Харківські Угоди" заключила саме Юля. А нема альтернативної точки зору, значить, переважна більшість прийме точку зору, яку їй нав'язують.
От вам і вся формула успіху. За допомогою засобів масової інформації та численних "авторитетних експертів" в підсвідомість наших громадян були намертво забиті простенькі, але "ударні", реакції. "Варофка", "хіхікала", "кабальні контракти", "проститутка", "Медведчук", "російська шпигунка". Особливо старались налягти на останні, адже і Медведчук і агенти російських спецслужб для українця представляють фактори найвищої небезпеки. Облудна "прив'язка" Тимошенко до цих понять легко дозволила українцям повірити і у решту цих фраз.
І тепер чільна частина наших громадян уже не думає, коли бачать Тимошенко. Вони вже за звичкою автоматично показують на "коротку" лінію. Нащо думати, і так все ясно. Нема значення, що говорить Тимошенко, і що пропонує. Вона "хіхікала", "російська шпигунка", "варофка" і заключила "кабальні коунтрагхдти". Виходить якийсь речекряк по-українськи.
У якості епілога подивіться ось цей транскрипт відео прямого ефіру з Юлією Тимошенко, від 2004 року. Я процитую вам "голос народу" звідти:
ГОЛОС НАРОДУ- ВОРОВКА!!
...
ГОЛОС НАРОДУ. Тимошенко - воровка!!!! Проститутка!
...
ГОЛОС НАРОДА. Шахты закрыть хотите?
ГОЛОС НАРОДА. ВОРОВКА!!!
http://novosti.dn.ua/details/9778/
Сьогодні ви можете рівно те саме почути з вуст людей, які розмовляють українською мовою, вважають себе патріотично налаштованими, високоосвіченими і високолобо себе відокремлюють від "некультурного" і "промоскальського" Донбасу. Я б хотів, щоб всі ці люди зараз прочитали ці цитатки, і пересвідчились в тому, що вони нічим не відрізняються від "донбаського бидла".
Скажіть будь-ласка, шановні пани й панове. Вам подобається зараз повторювати на тверезу голову те, що ревів розігрітий алкоголем і накручений російськими політтехнологами натовп в далекому 2004 році?
Країна, кажете, змінилась?..
П. С. Я був би вдячний, якби хтось знайшов відео цього прямого ефіру. Це було 29 або 30 грудня 2004 року. Там картинка буде ще більш рельєфна, із звуком і відеорядом.
Вячеслав Ільченко
Джерело