Було це ще в п’ятницю, йшов собі тихенько на тренування, нікого (ну як завжди :) ) не чіпав. Коли чую голос позаду:
- Малаадой чєловєєєк! Малаадой чєловєєєк!
Обертаюся, дивлюся - дядько якийсь мене наздоганяє. Ну я зупинився. Він підходить, і запитує:
- А што ета за форма у вас такая?
Я одразу не збагнув, що він має на увазі. Кажу йому:
- Я Вас не зрозумів, що Ви маєте на увазі?
Тут він змінює вираз обличчя, "надягає" таку "цукрову" посмішку і так зверхньо почав на мене дивитися.
- Вот у тебя на спине написано "слава гєроям"
- Ну той що?
- так может ти бандєровєц?
Я тут ледь себе стримав, аби не засміятися. Кажу:
- Бандерівець. А у Вас якісь питання є?
- Так бандєровци на западной укрАйнє
- Я не ділю Україну на Схід-Захід та Пвніч-Південь, для мене Україна єдина.
- А пачєму ти разгаваріваєш на укрАйнском ізикє?
- Як це чого??!! Я українець, живу в Україні, в українському місті... (тут він мені почав говорити)
- Нєєєєт, ти нє панімаєш, укрАінци разгаварівают на рускам ізикє, а вот бандєравци - на укрАінскам, котор... (тут вже я не схотів слухати далі)
Кажу йому:
- Мені з Вами все зрозуміло, усього Вам найкращого. Розвернувся і пішов своїм шляхом. Але чую за спиною:
- а куда ета ти? тєбє што, нєчєва мнє атвєтіть?!
Я розвертаюся, і кажу йому:
- Мені неприємно з вами розмовляти.
Йду собі далі. А він, намагається наздогнати мене, та голосніше до мене:
- А што ти тут ваапще дєлаєш?!
- Як це що? Живу я тут!
- І я тут живу а..!
...Так мене оця вся ситуація обурила, що не втримався. Обернувся, та сказав:
- Не довго Вам тут залишилося...
Він а ж зупинився, його посмішка, яка була впродовж всієї розмови, кудись зникла.
(вигляд "ззаду" додається :) )
З.І. На мені був "балахон" гурту "Nokturnal Mortum", є в них пісня "Слава Героям" -
Click to view