Павуки (Araneae, Clerck 1757)
Павуки (Araneae, Clerck 1757)
Павук - символ центру світу, його засновника; плетіння павутинної сітки та її руйнування символізують діалектику, безперервне чергування сил природи; зображення гігантського павука - емблема місяця; у Біблії павук із павутиною - символ марних сподівань невіруючих, нечестивих людей; диявола, що приманює грішників.
Павук, що сидить у своїй сітці, асоціюється з центром світу. Павук віддавна вважався бажаним у людській оселі, бо ніби "заснував світ". За повір'ям, той, хто уб'є павука, накличе на себе лихо. До обіду заборонялося навіть викидати цих комах із хати; жінка, котра вчинить таку наругу, неодмінно втратить смакові відчуття.
У зв'язку з уявленнями українців про світотворчу роль павуків, особливо в Прикарпатті, перед Різдвом виготовляли їх примітивні копії з соломи. Це було виключно жіноче колективне заняття. "Павуків" підвішували в хаті до центрального сволока на довгій волосині з конячого хвоста. Завдяки циркуляції повітря - через вхідні двері та з палаючої печі - великий "павук" разом з приправленими до нього близнюками повертався в різні боки, справляючи враження живої істоти.
Павуки з їх вічним плетінням сітки, із здатністю до вбивств /творення і руйнування/ символізують діалектику, безперервне чергування сил, від яких залежить стабільність світу. У зв'язку з цим символіка павука ніби окреслює змотування нитки попереднього життя для того, щоб розпочати прясти нове життя. Павуки є провісниками біологічних ритмів у природі. Народні метеорологи твердять: "З'явились молоді павучки - буде весняне потепління", "Багато павутиння на бабине літо - буде ясна і холодна зима" і т. ін.
Зображення гігантського павука символізує Місяць, а павука вважають твариною місяця. Символіка павутини збігається з символікою павука. Завдяки своїй спіралевидній формі вона також несе в собі ідею творення й розвитку - колеса і його центра. Павутина з павуком посередині є емблемою смерті й руйнування.
У Біблії із тонкою сіткою павука порівнюють дії нечесних людей. Їх надії марні. "Висиджують яйця гадючі та тчуть павутиння: хто з'їсть з їхніх яєць, помирає, а з розбитого - нитки їхні не стануть одежею, і виробами своїми вони не покриються: їхні діла - діла кривди, і в їхнії руках чин насильства…" /Книга Пророка Ісаї 59.5-6/. А всі ті, хто забуває про Бога, дарма надіються на його милість, на благополуччя і світле майбутнє. "І згине надія безбожного, бо його сподівання, як те павутиння, і як дім павуків - його певність… на свій дім опирається, та не встоїть" /Книга Йова 8,14-15/.
В. Куйбіда.
джерело
Павук
Прядіння - це світовий міфологічний мотив, пов'язаний з мотивами життя і смерті, долі, родючості. Майже всі згадки у фольклорі про павука пов'язуються із прядінням, сонцем та Різдвом. Відлуння цілісного колись уявлення про міфічний образ павука нині трапляється в мові, повір'ях, у деяких обрядах. Звісно, не можна тут уявляти тільки звичайного хатнього павука. Ця комаха стала прообразом світлої міфологічної істоти - ткача й засновника світу.
У багатьох народів три богині долі (грецькі Мойри, римські Парки, скандинавські Норни) прядуть ниті життя, пов'язані зі світовим деревом і нижчим світом. Зв'язок прядіння з символікою життя і смерті, виходу з іншого світу виявляють міфи про нить Аріадни (внучки Геліоса), прялю Каліпсо (пов'язану зі світом смерті - "та, що приховує") та ін. Мотив ткання-космогонії присутній у ведійській міфології. Румунська Жоймеріце, слов'янські Мокош, П'ятниця пов'язані з нижнім світом і прядінням.
Мойри у грецькій міфології - три сестри, богині долі: Лахесіс дає жереб, Клото - та, що пряде, Атропос - неминуче наближує майбутнє. Їх матір'ю є Ананке богиня необхідності, неминучості. Між її колін обертається веретено, чия вісь є віссю світу. Мойри час від часу допомагають його обертанню.
У скандинавській міфології Норни - три нижчі жіночі божества, що визначають долю людей при народженні. Вони живуть біля джерела Урд при корінні світового древа Іґгдрасіль, яке вони (за описами в "Молодшій Едді") щоденно збризкують вологою з джерела. При народженні героя Норни прядуть нить його життя.
Жоймеріце - у східнороманських народів покровителька пряль, втілення Чистого четверга на Страсному тижні, у річному циклі її день завершує зимовий період прядіння. Мокош - покровителька прядіння у давніх слов'ян. Продовжувачка її образу - св. Параскева П'ятниця. П'ятниці приносили жертву - кидали до криниці пряжу.
Прядіння часто пов'язується з Місяцем. Богиня місяця Іш-Чель (у міфах майя - покровителька ткацтва, медичного знання й Дітонародження) зображувалася за ткацьким верстатом. Діва Марія, яка подекуди асоціюється з серпом місяця, в час Благовіщення зображується з веретеном. Єва зображується за прядінням (Коли Адам орав, а Єва пряла...). А от персонаж астрального міфу в давньокитайській міфології, ткаля Чжи-Нюй, дочка небесного правителя Тяньді, асоціюється із зіркою Вега в сузір'ї Лебідь.
До наших днів дійшла стародавня українська світотворча колядка, де згадується про павука-творця:
Ой як то було з початку світа,
Ой як не було святої землі,
Ой но на морі павутиноньки,
Ой там братоньки раду радять:
- Як би нам, брате, в глибокі води,
Тогди ми, брате, світ обснуємо,
Світ обснуємо і наситимо,
Світ наситимо і наповнимо.
Перед нами постає образ павука-ткача, який снує нитки-промінці, засновує їх різноманітними виявами життя, насичує барвами та звуками, наповнює жи духом. У колядках такого типу зазвичай дістається з дна моря золотий камінь-сонце, і тоді вже з'являється світ. Ми кажемо: світ заснувався, сонце - то основа життя.
За давніми уявленнями, саме на Різдво заснувався світ. Тоді народилося сонце, і з вершечка світового дерева воно почало ткати свою золоту павутину. Прикладом відголосу такого вірування в Україні є "теремки" й "павуки", якими оздоблюється Покуть на Різдво. "Павук" - це дванадцять смужок-гірлянд, зроблених із соломи. Соломинки в цих гірляндах перемежовані барвистими смужками паперу. "Павука" кріплять до стелі. "Теремок" - це кубики з соломи, які чіпляють один до одного за певною схемою і підвішують у центрі "павука".
Відомо, що німці в період від Різдва до Водосвяття звертали особливу увагу на прядіння і ткання: в деяких місцевостях їхньої країни ці ремесла тоді суворо заборонялися, а в інших, навпаки, всіляко заохочувалися - вважалося, що напрядені тоді нитки мали цілющі властивості. І такі заборони, й заохочення вказують навшановування в ці дні божества-ткача. А в деяких регіонах Росії (а саме в північних) у так званому красному куті підвішували "павука" з паперу й соломинок. Звичайно це підвішування приурочується до початку весни, до появи перших теплих промінців сонця; воно супроводжується словами: "Солнышко, вёдрышко". "Павук" у деяких говірках іще зветься "круг". Усе це підтверджує сонячну символіку "павука".
Можливо, саме з павуком пов'язана великодня гра "Жучок", де по перехрещених руках безкінечного "місточка" гравців бігає, ніби снує, дитя, а в обрядовій пісні до цієї гри пісні мовиться: "Грай, жуче, грай..." Адже на Великдень і сонце грає!
Павука використовували в чарах. Аби перемогти на суді, робили так: "Кладуть павука на дев'ятеро суток у горщик. Як павук здохне - не буде діла, а як заснує - то як хочеш, так і буде". Жінка приказує: "Як павук на вінцях буде, то що задумаю, те й буде. Для того, щоб приворожити коханого, жінка клала павука в горщик і приказувала: "Як оцей павук заснує, - кого схочу, той до мене приснує".
Про павука існують повір'я: якщо він заснує павутину, то будуть гості або якась вістка. Вбивати його не можна, бо лихо станеться. На давніх віруваннях ґрунтуються християнські легенди про павука, які пояснюють, чому його не можна знищувати. Одна з них розповідає, як павук виткав і подарував новонародженому Ісусові сорочечку. В іншій мовиться: коли Божа Мати з немовлям утікала від Ірода, то павук їм сліди замітав.
джерело