Свято Вогню
1 вересня - Свято Вогню. “Свіччине Весілля”. Весілля Комина. Перше запалювання осіннього вогню. Початок шкільного навчання, вікові посвячення (пострижини). Вшановують домашнє вогнище. Святкове молодіжне гуляння. Жартівливий похорон комах
В народі це свято називали просто "Семена". За старим стилем воно припадало на 1.09 й вважалося початком осені (тому росіяни також називали Семена Літопродавцем). Окрім того, із введенням християнства в Київській Русі (Х ст.), Володимир Великий переніс Новий рік з березня на вересень згідно візантійського зразка. Як відомо, візантійський імператор Костянтин Великий 1.09 (за новим стилем 14.09) 312 р. переміг Максентія і дарував християнам свободу віросповідання. Отці І Вселенського собору (325 р.) на пам'ять про це постановили починати Новий рік 1/14.09 як дня, який став початком "християнської свободи".
Вересневе новолітування не одразу набуло поширення на українських землях і хоча суворий наказ митрополита Київського Феогноста (1342 р.) змусив людей відмовитись від дохристянського календаря й узаконив відзначення Нового року за церковним календарем - з 1.09, все ж прижилося нововведення лише в XV ст. Тому в подальшому в цей день відзначали і початок Нового року, а відповідні обрядодії напередодні Семена називали "Свято свічки" чи "Весілля свічки". Особливо пишні церемонії відбувалися на базарах українських міст. Так у Києві на Контрактовому майдані звечора збиралися ошатно вбрані представники різних цехів і опівночі запалювали урочисто прикрашені свічки й ліхтарики. В ході святкового дійства ремісники несли цехові корогви, співали свій гімн й демонстрували вертепні вистави. А вранці на Семена цеховики розходилися по місту вітати киян з Новим роком.
Святкували Семена й повсюдно в селах. Оскільки преподобного вважали покровителем "вогню", то селяни влаштовували обряд "женіння": "свічки", "комина", "каганця" чи "лучника". Запрошували близьких гостей, готували весільні страви, прикрашали свічку чи каганець, урочисто запалювали вогонь і веселилися. Наступного дня запалену свічку переносили до іншого господаря й продовжували "свіччине весілля". Так могло тривати цілий тиждень. Але лише виконавши такий обряд (якого особливо дотримувалися сільські кравці й шевці) ремісники могли приступати до своєї праці вдосвітки та ввечері при запалених лучниках чи каганцях. Окрім того, в деяких місцевостях ще й "засиджували" вечір - святкували в когось із господарів, щоб тим добре працювалося і не хилило на сон темними осінніми вечорами. Інколи подібні "засидження" влаштовували не вдома, а в шинку. Годилося також в цей день встановлювати ремісниче обладнання (ткацький верстат і т.п.) в хаті і розпочинати при посвіті перше ткання. До хатніх посиденьок - вечорниць переходила з Семена і молодь після літніх "вулиць" та "колодок".
У багатьох козацьких та селянських громадах на Семена влаштовували пострижини зарослих за літо хлопців та вперше садовили їх на коней. Як твердить О. Воропай, цей звичай походить ще з княжих часів, коли князі урочисто садовили на коней своїх синів, везли їх до храмів, де після церковної відправи пострижини виконували високі церковні ієрархи.
Землероби до Семена завершували сівбу озимих культур і приступали до копання картоплі. Прямо на городах розкладали вогнище, пекли нову картоплю і гріли руки - "щоб не мерзли зимою" (за О. Воропай).
Семена також вважали покровителем птахів. Казали, що о цій порі у вирій відлітає зозуля й соловей, а ластівки - умощуються на зиму у криницях. Горобців Семен розквартировує на зимівлю по селах, а чорти перемірюють їх міркою й частину забирають собі. Тому, казали, горобців стає значно менше.
В деяких регіонах проводили обряд очищення оселі від комах, яких вимітали з хати полином (із зелених свят) і примовляли: "Киш, мухи, до степухи, а ви, блохи, до Явдохи" (за В. Борисенко).
На Семена старші люди примічали погоду, якщо було ясно - то прогнозували сонячну й теплу осінь.
джерело
В народі це свято називали просто "Семена". За старим стилем воно припадало на 1.09 й вважалося початком осені (тому росіяни також називали Семена Літопродавцем). Окрім того, із введенням християнства в Київській Русі (Х ст.), Володимир Великий переніс Новий рік з березня на вересень згідно візантійського зразка. Як відомо, візантійський імператор Костянтин Великий 1.09 (за новим стилем 14.09) 312 р. переміг Максентія і дарував християнам свободу віросповідання. Отці І Вселенського собору (325 р.) на пам'ять про це постановили починати Новий рік 1/14.09 як дня, який став початком "християнської свободи".
Вересневе новолітування не одразу набуло поширення на українських землях і хоча суворий наказ митрополита Київського Феогноста (1342 р.) змусив людей відмовитись від дохристянського календаря й узаконив відзначення Нового року за церковним календарем - з 1.09, все ж прижилося нововведення лише в XV ст. Тому в подальшому в цей день відзначали і початок Нового року, а відповідні обрядодії напередодні Семена називали "Свято свічки" чи "Весілля свічки". Особливо пишні церемонії відбувалися на базарах українських міст. Так у Києві на Контрактовому майдані звечора збиралися ошатно вбрані представники різних цехів і опівночі запалювали урочисто прикрашені свічки й ліхтарики. В ході святкового дійства ремісники несли цехові корогви, співали свій гімн й демонстрували вертепні вистави. А вранці на Семена цеховики розходилися по місту вітати киян з Новим роком.
Святкували Семена й повсюдно в селах. Оскільки преподобного вважали покровителем "вогню", то селяни влаштовували обряд "женіння": "свічки", "комина", "каганця" чи "лучника". Запрошували близьких гостей, готували весільні страви, прикрашали свічку чи каганець, урочисто запалювали вогонь і веселилися. Наступного дня запалену свічку переносили до іншого господаря й продовжували "свіччине весілля". Так могло тривати цілий тиждень. Але лише виконавши такий обряд (якого особливо дотримувалися сільські кравці й шевці) ремісники могли приступати до своєї праці вдосвітки та ввечері при запалених лучниках чи каганцях. Окрім того, в деяких місцевостях ще й "засиджували" вечір - святкували в когось із господарів, щоб тим добре працювалося і не хилило на сон темними осінніми вечорами. Інколи подібні "засидження" влаштовували не вдома, а в шинку. Годилося також в цей день встановлювати ремісниче обладнання (ткацький верстат і т.п.) в хаті і розпочинати при посвіті перше ткання. До хатніх посиденьок - вечорниць переходила з Семена і молодь після літніх "вулиць" та "колодок".
У багатьох козацьких та селянських громадах на Семена влаштовували пострижини зарослих за літо хлопців та вперше садовили їх на коней. Як твердить О. Воропай, цей звичай походить ще з княжих часів, коли князі урочисто садовили на коней своїх синів, везли їх до храмів, де після церковної відправи пострижини виконували високі церковні ієрархи.
Землероби до Семена завершували сівбу озимих культур і приступали до копання картоплі. Прямо на городах розкладали вогнище, пекли нову картоплю і гріли руки - "щоб не мерзли зимою" (за О. Воропай).
Семена також вважали покровителем птахів. Казали, що о цій порі у вирій відлітає зозуля й соловей, а ластівки - умощуються на зиму у криницях. Горобців Семен розквартировує на зимівлю по селах, а чорти перемірюють їх міркою й частину забирають собі. Тому, казали, горобців стає значно менше.
В деяких регіонах проводили обряд очищення оселі від комах, яких вимітали з хати полином (із зелених свят) і примовляли: "Киш, мухи, до степухи, а ви, блохи, до Явдохи" (за В. Борисенко).
На Семена старші люди примічали погоду, якщо було ясно - то прогнозували сонячну й теплу осінь.
джерело