шчаст'а

[yarutozh]

ага, саме воно.
я абсолютно щаслива.
І більше нічого не треба,
 принаймні сьогодні.

аааа...
єдине що: астанавісь мгнавєньє, ти прєкрасна!
Не йди, будь ласка. Я не боюся просити.
В цьому і вічність, в цьому і сенс.
В тому що проходить.
І більше так ніколи не буде, не буде, не буде...
так...

блін, це мабуть те, заради чого варто жити. 
Заради цих банальних слів, які є справжніми тільки для мене.
ааааа
і більше ніколи, ніколи, ніколи не буде так:


Я йду. у тиху світлу ніч із Вами
Я чую тихі кроки, я іду
Я знаю, що ніколи більше, знаю,
Я просто не знайду Вас, не знайду
Я знаю, що ніколи більше Вашу
Я не відчую руку у своїй руці,
А Ви спиніть свій крок посеред краю,
Один лиш раз вдивіться у слова мої

І Ви побачите безмежну тугу,
За тим, що не було моїм,
О, знов, ніколи, не було й не буде
І знову я стою серед нічних гаїв

Одину єдину мить віддайте на поталу
Моїй сполоханій у темряві душі,
Одну єдину вічність сталу,
Одну єдину думку залишіть.

Про Вас...

Хай спогад цей не згасне,
Не згубиться на роздоріжжі днів
Хай буде жити, хай живе, та власне...
Чи я побачу Вас колись ще? ... може уві сні?

Але єдине, що прошу вас зараз:
На мить залиштесь тут, не йдіть.
Я відпущу - це згодом. Зараз:
Ви мій, Ви тільки мій, Ти - мій.