СВЯТЕ ПИСЬМО про годування грудьми (закінчення)
Про годування грудьми в сучасних церковних документах
Чи виражає сучасна Церква своє ставлення до грудного вигодовування? Чи дає вона молодим матерям якісь конкретні вказівки щодо годування грудьми? Відповідь звучить «Так».
Сучасні церковні документи вказують на важливість і необхідність годування грудьми настільки, як і на підпорядкування усім іншим природним законам. Вчення Вселенської Церкви про природне планування сім'ї, яке міститься в енцикліках Humаnae Vitae та Еvangelium Vіtaе, стосується також і грудного вигодовування. В обох енцикліках мова йде про те, що ми маємо слідувати Божому плану через Його біологічні закони. Грудне вигодовування - це один з таких законів, продовження турботи матері про дитину, яка існувала під час вагітності й тепер набула іншої форми (пор. 2 Мак. 7,27).
Відомі висловлювання на цю тему папи Григорія Великого, папи Бенедикта XIV, папи Пія XII, папи Івана Павла II. Зокрема у 1941 році, папа Пій XII під час зустрічі з італійськими жінками, членами «Католицької Акції», на яку він прийшов, незважаючи на серйозні обов'язки воєнного часу, зазначив, що виховання характеру дитини починається біля материнських грудей. «Ось чому завжди, коли тільки це можливо, мати повинна зробити все, щоб годувати дитину грудьми. Хто може пояснити незбагненний вплив матері на маленьку людину, від якої дитя цілковито залежне?»
Папа Іван Павло II у травні 1995 року, виступаючи на конференції з грудного вигодовування у Ватикані, відзначив, що грудне вигодовування «містить у собі два блага для дитини: захист від хвороб та відповідне харчування. Такий природний спосіб вигодовування створює зв'язок любові й безпеки між матір'ю й дитиною, а також дає дитині змогу стверджувати себе як особу через взаємодію з матір'ю... Це важливо для всіх - і для багатих, і для бідних. Треба сподіватися, що ваші дослідження будуть сприяти утвердженню в суспільстві усвідомлення, наскільки цей природний акт допомагає розвинути почуття близькості й материнської прив'язаності, необхідні для здорового розвитку кожної дитини. Цей зв'язок настільки природний, що у псалмах використано образ дитини біля материнських грудей для пояснення того, як Бог опікується людиною (напр., Пс. 22,9). Ця взаємодія між матір'ю й дитиною настільки життєво важлива, що мій попередник, папа Пій XII, закликав матерів зробити все можливе, щоб самим годувати своїх дітей грудьми. Отже, із різних перспектив ця тема представляє значний інтерес для Церкви, турботою якої є святість життя і святість родини». Іван Павло II додав, що «численні дослідження засвідчують користь грудного вигодовування, а не користь його замінників», та просив уряди посприяти тому, щоб «матері могли годувати своїх дітей винятково грудьми чотири-шість місяців після народження й далі, даючи інші відповідні продукти, а також на другому році життя й пізніше... Ніхто не може замінити матері в цій її природній діяльності» .
Все ж, мабуть, у кожної матері, попри бажання годувати грудьми, виникають сумніви: «Чи зможу?...». Тут треба сказати, що справді неспроможні годувати через незалежні від них причини лише декілька відсотків жінок. Сучасні принципи ведення грудного вигодовування дають змогу вигодувати дитину грудьми практично кожній матері, до того ж вони роблять годування простим, необтяжливим і приємним, оскільки не передбачають обтяжливих заходів, які є цілком необґрунтованими. Зокрема, не треба перед кожним годуванням, як колись вважали, мити груди, а після годування - зціджувати молоко «до останньої краплі», не треба дотримуватися спеціальної дієти та уникати смачних і дійсно корисних продуктів тощо. Якщо ж виникають труднощі, то їх, звичайно, можна подолати.
Отже: «Все мені можна», та не все корисне» (1 Кор. 6,12). Втішно, що є батьки й матері, які хочуть, щоб їхня дитина була вигодувана грудьми, незважаючи на труднощі, а часто нерозуміння й відсутність підтримки оточення. Добре, коли мати годує своє немовля заради його здоров'я, доброго фізичного, емоційного й духовного розвитку, а також задля свого здоров'я й добра усієї сім'ї, - годує на Божу славу.
стаття була опублікована в журналі "Господь і я" 1 (8)2009