http://charts.finance.ua/ru/currency/cash/~/1/eur/3Останні дні "дешевого долара".
http://news.finance.ua/ru/~/5/2009/10/03/1727031.Экономіка - сильний і точний інструмент, все залежить від того, в чиїх він руках і з якою метою використовується.
2. Генрі Форд vs Сорос - не має змісту порівнювати економіста-практика, який раціональним чином використовує ресурси і збільшує ВВП батьківщини, створюючи робочі місця - з паразитом-спекулянтом.
Ще Ільф і Пєтров, подорожуючи Америкою, були вражені організацією виробництва фордівських заводів. Як вам такий експеримент: завод по виробництву фар, який розміщений в мальовничому куточку, практично в селі і робітники ведуть натуральний спосіб господарства. Завод виробляв фари практично всіх видів і для всіх підприємств Форда одночасно. Завантаженість могла мінятися в рази і, для того, щоб робітники не потерпали від макроекономічних факторів і різких змін об*ємів виробництва, вони могли працювати повний робочий тиждень - концентруючись на виробництві, або 1-3 дні в тиждень, займаючись своїм господарством і таким чином не бідуючи. Окрім того - життя на природі, а не в техногенній екосфері. Звичайно, в такому випадку і виробництво мусило враховувати посівні і збірні кампанії і планувати роботу таким чином, щоби робітники могли виконувати сезонну домашню роботу.
Ось чудовий приклад спроби організації симбіозу виробництва з екосферою, а що може протиставити спекулянт, який лише загострює дестабілізуючі коливання ринків?
Щодо марки Форда і "престижних" BMW,Toyota і т.п. Я сам не люблю автомобілі Форда. Але він мав певну нішу, і дотримувався раціональної стриманості у виробництві. Розкішні і суперкомфортні автомобілі не можуть випускатися массово.
Наразі "розкішні" виробники закінчили цей рік з рекордними збитками і спадом в 90% (Тойота), в той час як Форд навіть з невеликим прибутком закрив рік, і не просив допомоги у держави, на відміну від GMC та Крайслера.
Хоча вплив засновника марки після його смерті все слабшає, харизми в веденні бізнеса немає, а концепт ассимілюється з глобальною моделлю автомобілебудування, та й виробництва взагалі: нащадки топ-менелджерів іменитих марок з другої половини 90х цілковито перейшли на модель максимізації короткострокових прибутків, що призвело до нівелювання значення таких брендів як: SONY, BMW, Mercedes, Nokia та інших. Це повинно бути уроком для засновників поточних молодих і динамічних компаній - для збереження марки через покоління, треба також приділяти достатньо уваги побудові системи контролю та мотивації топ-менеджменту, наразі сучасні наймані управлінці ганяються лише за показниками квартальних звітів, майбутнє їх не цікавить. Очевидно, що поточна система оцінки "по показникам" вже не виправдовує себе і власникам пора розширювати своє світосприйняття - пробувати нові механізми - наприклад опціони, більше працювати над практичною стороною мети, місії і концепту, не ставитися до топ-менеджменту, як до особистих помічників (функція яких вмре разом із власником) і збільшувати долю креативної (тобто творчої, від слова творець, творити ) роботи, за рахунок зменшення долі чистої (pure) управлінської діяльності.
Навіть нейтральний эмоційний тон в бізнесі - це повзуча деградація, потрібен позитивний настрій, в результаті якого генерується новий капітал в широкому смислі цього слова.