#сто_років_тому - 25 (12) березня 1917 р.
Originally posted by don_katalan at #сто_років_тому - 25 (12) березня 1917 р.
Алі Татар-заде
#сто_років_тому - 25 (12) березня 1917 р. - пройшла масова демонстрація українців у Петрограді, участь у якій взяли тисячі солдатів і цивільних - представників чисельної української громади міста.
Отак виходиш на балкон, а там ...!
- Тут, до речі, під вікнами у нас стотисячна процесія з лимонно-блакитними прапорами: українці. І вельми виразні написи: «федеративна республіка» і «самостійність», - записує Зинаїда Гіппіус у своєму "синьому щоденнику".
Ну, може і не сто тисяч - в літературі зустрічається оцінка в 20, 25, 30 тисяч. Хоча враховуючи щоденне прибуття солдатів з фронту, і те що 40% з них були українці, могло бути і сто.
Отже, десятки тисяч людей пройшли вулицями російської столиці під українськими прапорами. Несуть гасло - «Нехай живе вільна Україна у вільній Росії», тобто автономія України у складі нової, федеральної Московії.
Після урочистої панахиди за Шевченком, яку священики відправили на майдані біля Казанського собору, та невеликого громадського мітингу, учасники дійства пройшли до Державної Думи з жовто-блакитними прапорами й плакатами: «Хай живе вільна Україна!» та «Хай живе федеративна демократична республіка!»
Газета "Киевская мысль" друкує статтю про завершення першого етапу революції. Йдеться про те, що найбурхливіші події вже позаду, країні вдалося уникнути анархії, а тепер прийшов час для мирних змін.
Три основні проблеми на найближчий час, на думку автора, це війна, демократизація та соціальна сфера.
Як бачимо, національне питання, на думку тодішніх політологів, навіть не входить в повістку революції.
В ніч з 12 (25) на 13 (26) березня Михайло Грушевський їде з Москви через Брянськ на Київ. У Брянську в цей день заворушення серед солдат. Грушевський дає телеграму «Вагон згорів, їду далі, приїду на ніч». Але цензура викреслила фразу про вагон, щоб не сіяти панику, і тому отримувач в Києві нічого не зрозумів, окрім того що "таки їду".
Потім Дорошенко жартував, що мовляв, зібрав для зустрічі Михайла Сергійовича кінну процесію, але отримавши таку дивну телеграму, вона розбіглася.
О 2 годині ночі назавтра Грушеський зійшов на пустому пероні, ніяких візників, нікого зустрічаючих. Навколо калюжи і сніг, а калоши згоріли в Брянську під час революції. Діставшись рідних, Грушевський добу віходив від дороги і пожежи - простіше кажучи, відсипався, хоч його і чекали чимдуж швидше в Центральній Раді.
Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1566773.html.
Алі Татар-заде
#сто_років_тому - 25 (12) березня 1917 р. - пройшла масова демонстрація українців у Петрограді, участь у якій взяли тисячі солдатів і цивільних - представників чисельної української громади міста.
Отак виходиш на балкон, а там ...!
- Тут, до речі, під вікнами у нас стотисячна процесія з лимонно-блакитними прапорами: українці. І вельми виразні написи: «федеративна республіка» і «самостійність», - записує Зинаїда Гіппіус у своєму "синьому щоденнику".
Ну, може і не сто тисяч - в літературі зустрічається оцінка в 20, 25, 30 тисяч. Хоча враховуючи щоденне прибуття солдатів з фронту, і те що 40% з них були українці, могло бути і сто.
Отже, десятки тисяч людей пройшли вулицями російської столиці під українськими прапорами. Несуть гасло - «Нехай живе вільна Україна у вільній Росії», тобто автономія України у складі нової, федеральної Московії.
Після урочистої панахиди за Шевченком, яку священики відправили на майдані біля Казанського собору, та невеликого громадського мітингу, учасники дійства пройшли до Державної Думи з жовто-блакитними прапорами й плакатами: «Хай живе вільна Україна!» та «Хай живе федеративна демократична республіка!»
Газета "Киевская мысль" друкує статтю про завершення першого етапу революції. Йдеться про те, що найбурхливіші події вже позаду, країні вдалося уникнути анархії, а тепер прийшов час для мирних змін.
Три основні проблеми на найближчий час, на думку автора, це війна, демократизація та соціальна сфера.
Як бачимо, національне питання, на думку тодішніх політологів, навіть не входить в повістку революції.
В ніч з 12 (25) на 13 (26) березня Михайло Грушевський їде з Москви через Брянськ на Київ. У Брянську в цей день заворушення серед солдат. Грушевський дає телеграму «Вагон згорів, їду далі, приїду на ніч». Але цензура викреслила фразу про вагон, щоб не сіяти панику, і тому отримувач в Києві нічого не зрозумів, окрім того що "таки їду".
Потім Дорошенко жартував, що мовляв, зібрав для зустрічі Михайла Сергійовича кінну процесію, але отримавши таку дивну телеграму, вона розбіглася.
О 2 годині ночі назавтра Грушеський зійшов на пустому пероні, ніяких візників, нікого зустрічаючих. Навколо калюжи і сніг, а калоши згоріли в Брянську під час революції. Діставшись рідних, Грушевський добу віходив від дороги і пожежи - простіше кажучи, відсипався, хоч його і чекали чимдуж швидше в Центральній Раді.
Пост спочатку надрукований тут: http://don-katalan.dreamwidth.org/1566773.html.