ось там десь поміж 2011
О_О - приблизно ось такий погляд у мене зараз на монітор. Я просто не пам'ятаю, як і шо тут в жж робиться. Але думаю, що новорічний пост все-таки напишу.
То ось? кінець 2011 року? До нашої новорічної паті у Аліни на хаті залишається два дні,а я все не можу ріалайз скільки всього змінилося за цей рік. Ви навіть не уявляєте. У мене таке враження, що пройшов не рік, а два чи три, що дуже швидко все змінилося. Так, 2011-ий став для мене роком змін. Кардинальних. Ні, я не пофарбувала волосся у рожевий і не переїхала жити в Індію, але те, що сталося, то багато.
Я навіть не знаю з чого почати. *А чи треба починати?*. І, все-таки, я почну із вдячностей, вдячностей сотні своїх нових друзів. Ці люди відкрили мені горизонти у всі сторони, навіть у космос. Чи пам'ятаю я як почався 2011? Ось зараз згадую, як ми саме зустріли його і розумію, що результатом всього став цілий рік музики. Так, для мене це рік музики і нових вражень. Я пам'ятаю як у лютому місяці я пішла на концерт Інді.Я в Дивані і звідти все почалося. У мене було стільки концертів цього року, що порахувати я вам реально не зможу. Але обіцяю трохи згодом вивісити список найкрутіших концертів, на яких я була у 2011. Потім пам'ятаю, що був концерт Піта Догерті, на який я виграла квиточки у коханих Оупен Мюзік. На тому концерті я познайомилася з Дашею і Кейном *__*
А ще десть там, теж весною, була моя перша зустріч з тими апупітєльними манчестерськими гайз. Ну про HURTS я кажу, про них. Чувакам так сподобалось, що ті приїхали ще два рази. А ось коли бачила їх вже восени, то вони, точно стали "звьоздами".Було багато багато концертів. Ха! Мьюз і шалена паті від Кейна. Гуано Ейпс десь там же весною. У мене був передоз музикою.
Та десь поміж всіх цих концертів, у мене ще було навчання, перша курсова і таке інше. Але я, як завжди, постійно нила, що не можу ходити в той університет. Закінчилися навчальні будні і настало літо. Шукати роботу? Було дуже впадло чесно. Але тут теж допоміг випадок. На ФБ-сторінці у новинах я побачила, що Даша лайкнула сторінку "Молескін". Пішла собі теж лайкнула, а там було оголошення, що вони шукають продавця в Диван. Ви шо? Вже за два тижні я працювала в Дивані, знайомилася з охоронниками і цікавими людьми. Прогноз на літо був: Київ, я тебе не покину. Але тут сталося таке чудо як Саммер Саунд Грібовка. Оце фестиваль я вам скажу! Ну, лічно для нас. Я там була лише чотири дні, але це факінг кул. Стільки позитиву і драйву. Хіба я могла подумати, що буду брати інтерв'ю у Джеймса Лавеля та Тімо Мааса, а також танцювати на піску під Кошін? З Ніною і Аліною під музику Лавеля, ми сиділи на березі моря і пили ром-колу, коли десь поруч ходили не зовсім тверезі "скайовські" хлопці. А ще феєрверк на небі! А через два тижні: сон у ліжку на базі відпочинку "Газовік" і не дававший поспати Вова, якому Конєва сказала,що їдемо ми до Києва о восьмій ранку. От пишу зараз і ржу як лох. Але класно було. Дякую всім за той малесенький відпочинок.
Ось там десь між моїм першим і другим візитом до Грібовки я зробила собі перше татуювання на зап'ясті " I Imagine, I belive". До того я не знала скільки щастя може викликати напис на тілі та процес його нанесення. На сьогоднішній день у мене вже два татуювання. Друге - на руці нижче плеча з внутрішньої сторони. На перше мама зреагувала ок, а на друге - висновок: ще одне татуювання на моєму тілі, і буду я забезпечувати себе сама.
Ось та Грібовка, татуювання і той місяць у моїх місках стали переломними. Я вирішили переводитися на заочку. Коли цей процес почався, я вже була не рада, що так вирішила. Але я не хотіла ходити горбатитися в універі кожен день більше. Тим паче, вже у вересні я перебралася в офіс працювати.Переводилася я, щоб ви собі уявляли, з першого вересня і по друге грудня. Ось така лажа! Але я пережила. За три місяці і робота в офісі мені набридла.
Але я її знову розбавляла концертами. Це було шикарно. Ой, де той жовтень місяць і скажений марафон під назвою "Hurts, IAMX". Ага, між цим ще Сінглтон, Крихітка, Італійці в 44. Ох. Італійці. За цей рік я стала на багато ближче до цієї нації. Тепер у мене багато знайомих по всій Італії і два хороших друга Алессандро, яких я називаю Аліно, бо це "маленький Але".
У жовтні багато чого стало реальністю. Боже, да я побачила Кріса Корнера. Це маленький геніальний чоловічок з великим серцем. Я з постійно відкритим ротом дивилася на Альвареса і думала: "який мужчіна". Після того ще була смішна хоум-афтерпаті. А наступного дня італійці.
І в кінцевому результаті після 4-х днів безперервної тусні я вийшла на роботу у стані "вот зе фак із гоінг он". Потім був Шеннон. О!Шеннон!. Я заплатила кляті 800грн, щоб бути на мітт-н-гріті. Зараз не знаю нащо треба було робити. Але, дівчата, це самий хот гай, якого я тільки бачила. Не тільки бачила ;). Чувак задумався спуститися тоді у зал, а Аня взяла і повісилася йому на шию. Вибачте за непристойності, але обмацала його я всюди.
Я не знаю як, але після таких бурних вражень я повернулася на роботу і вже там нило, як все набридає. Мені нарешті десь дали ті предмети здавати, але нічого не хотілося. То ж за останні два тижня якось здала академічну різницю, і тоді спитляла з роботи на сесію. Минулого четверга ми з моїми новими (на багато старшими) одногрупниками закрили нарешті сесію і були дуже щасливі.
А ось сьогодні я пішла на роботу і сказала, що звільняюся. Шо ви там собі подумаєте мені пофіг, але я не хочу загнати себе у прошарки офісного планктону і трудитися до кінця життя, аби потім бабуся не переживала шо в трудовій і яка у мене буде пенсія.
Люди, я не здатна сидіти у офісі і рахувати блокноти. Я створена, щоб шось творити у цих блокнотах.
Ось таке, не зовсім адекватне описання того, шо у мене було в 2011. Зі сторони це може здатися звичайним, але для мене НІ. За цей рік я стільки разів переборола себе, що зараз мені здається там, в минулому, залишилось штук 10 старих Ань.
Але в кінці кінців, я скажу, ні, закричу: "Я ЩАСЛИВА!".
За два дні новий рік, 3-го січня ми їдемо до Харкова, у липні приїздять Ред Хот Чілі Пепперз і в 2012 ще так багато всього. Плани на нього? Ніяких планів. Я хочу бути просто щасливою як зараз, коли він закінчиться.
А зараз невеличкий перелік людей, які були в 2011 частинкою отого всього щастя. Дякую: Настя (так, ти Варбан), Аліна Кучма (ти зе бест бетмен), Юля Пустовойтова ( Жінко, Шеннон наш), Кейн і Льоша ( чуваки, ну ви просто самі афігєнські, я вас дуже люблю), Рузана (БОЖЕ, де ти її знайшов, вона ось так звалилася на мою голову, і я тепер її дуже люблю навіть коли називаю дурепою), харків'яни всі, особливо Галя і Ваня, Настя Князєва ( дякую, що ми знову з тобою разом), Саша Бужинський. Любі друзі (вибачте за гру слів;), у мене зараз у голові крутяться тисячі особистостей, тому не ображайтесь, якщо ви не побачили тут своє ім'я. Я Вдячна кожному і за все, за дуже все. Можливо, і погане. В 2012 хай буде вам всім щастя.
P.S. Двома невирішеними проблемами на 2011 рік залишається недочитана книжка ( це досить легко виправити) і відсутність "нареченого". То ж, любий мій майбутній "мужчіна", якщо ти зараз це чуєш, або навіть читаєш, покажись вже і скажи, шо це ти ;)
То ось? кінець 2011 року? До нашої новорічної паті у Аліни на хаті залишається два дні,а я все не можу ріалайз скільки всього змінилося за цей рік. Ви навіть не уявляєте. У мене таке враження, що пройшов не рік, а два чи три, що дуже швидко все змінилося. Так, 2011-ий став для мене роком змін. Кардинальних. Ні, я не пофарбувала волосся у рожевий і не переїхала жити в Індію, але те, що сталося, то багато.
Я навіть не знаю з чого почати. *А чи треба починати?*. І, все-таки, я почну із вдячностей, вдячностей сотні своїх нових друзів. Ці люди відкрили мені горизонти у всі сторони, навіть у космос. Чи пам'ятаю я як почався 2011? Ось зараз згадую, як ми саме зустріли його і розумію, що результатом всього став цілий рік музики. Так, для мене це рік музики і нових вражень. Я пам'ятаю як у лютому місяці я пішла на концерт Інді.Я в Дивані і звідти все почалося. У мене було стільки концертів цього року, що порахувати я вам реально не зможу. Але обіцяю трохи згодом вивісити список найкрутіших концертів, на яких я була у 2011. Потім пам'ятаю, що був концерт Піта Догерті, на який я виграла квиточки у коханих Оупен Мюзік. На тому концерті я познайомилася з Дашею і Кейном *__*
А ще десть там, теж весною, була моя перша зустріч з тими апупітєльними манчестерськими гайз. Ну про HURTS я кажу, про них. Чувакам так сподобалось, що ті приїхали ще два рази. А ось коли бачила їх вже восени, то вони, точно стали "звьоздами".Було багато багато концертів. Ха! Мьюз і шалена паті від Кейна. Гуано Ейпс десь там же весною. У мене був передоз музикою.
Та десь поміж всіх цих концертів, у мене ще було навчання, перша курсова і таке інше. Але я, як завжди, постійно нила, що не можу ходити в той університет. Закінчилися навчальні будні і настало літо. Шукати роботу? Було дуже впадло чесно. Але тут теж допоміг випадок. На ФБ-сторінці у новинах я побачила, що Даша лайкнула сторінку "Молескін". Пішла собі теж лайкнула, а там було оголошення, що вони шукають продавця в Диван. Ви шо? Вже за два тижні я працювала в Дивані, знайомилася з охоронниками і цікавими людьми. Прогноз на літо був: Київ, я тебе не покину. Але тут сталося таке чудо як Саммер Саунд Грібовка. Оце фестиваль я вам скажу! Ну, лічно для нас. Я там була лише чотири дні, але це факінг кул. Стільки позитиву і драйву. Хіба я могла подумати, що буду брати інтерв'ю у Джеймса Лавеля та Тімо Мааса, а також танцювати на піску під Кошін? З Ніною і Аліною під музику Лавеля, ми сиділи на березі моря і пили ром-колу, коли десь поруч ходили не зовсім тверезі "скайовські" хлопці. А ще феєрверк на небі! А через два тижні: сон у ліжку на базі відпочинку "Газовік" і не дававший поспати Вова, якому Конєва сказала,що їдемо ми до Києва о восьмій ранку. От пишу зараз і ржу як лох. Але класно було. Дякую всім за той малесенький відпочинок.
Ось там десь між моїм першим і другим візитом до Грібовки я зробила собі перше татуювання на зап'ясті " I Imagine, I belive". До того я не знала скільки щастя може викликати напис на тілі та процес його нанесення. На сьогоднішній день у мене вже два татуювання. Друге - на руці нижче плеча з внутрішньої сторони. На перше мама зреагувала ок, а на друге - висновок: ще одне татуювання на моєму тілі, і буду я забезпечувати себе сама.
Ось та Грібовка, татуювання і той місяць у моїх місках стали переломними. Я вирішили переводитися на заочку. Коли цей процес почався, я вже була не рада, що так вирішила. Але я не хотіла ходити горбатитися в універі кожен день більше. Тим паче, вже у вересні я перебралася в офіс працювати.Переводилася я, щоб ви собі уявляли, з першого вересня і по друге грудня. Ось така лажа! Але я пережила. За три місяці і робота в офісі мені набридла.
Але я її знову розбавляла концертами. Це було шикарно. Ой, де той жовтень місяць і скажений марафон під назвою "Hurts, IAMX". Ага, між цим ще Сінглтон, Крихітка, Італійці в 44. Ох. Італійці. За цей рік я стала на багато ближче до цієї нації. Тепер у мене багато знайомих по всій Італії і два хороших друга Алессандро, яких я називаю Аліно, бо це "маленький Але".
У жовтні багато чого стало реальністю. Боже, да я побачила Кріса Корнера. Це маленький геніальний чоловічок з великим серцем. Я з постійно відкритим ротом дивилася на Альвареса і думала: "який мужчіна". Після того ще була смішна хоум-афтерпаті. А наступного дня італійці.
І в кінцевому результаті після 4-х днів безперервної тусні я вийшла на роботу у стані "вот зе фак із гоінг он". Потім був Шеннон. О!Шеннон!. Я заплатила кляті 800грн, щоб бути на мітт-н-гріті. Зараз не знаю нащо треба було робити. Але, дівчата, це самий хот гай, якого я тільки бачила. Не тільки бачила ;). Чувак задумався спуститися тоді у зал, а Аня взяла і повісилася йому на шию. Вибачте за непристойності, але обмацала його я всюди.
Я не знаю як, але після таких бурних вражень я повернулася на роботу і вже там нило, як все набридає. Мені нарешті десь дали ті предмети здавати, але нічого не хотілося. То ж за останні два тижня якось здала академічну різницю, і тоді спитляла з роботи на сесію. Минулого четверга ми з моїми новими (на багато старшими) одногрупниками закрили нарешті сесію і були дуже щасливі.
А ось сьогодні я пішла на роботу і сказала, що звільняюся. Шо ви там собі подумаєте мені пофіг, але я не хочу загнати себе у прошарки офісного планктону і трудитися до кінця життя, аби потім бабуся не переживала шо в трудовій і яка у мене буде пенсія.
Люди, я не здатна сидіти у офісі і рахувати блокноти. Я створена, щоб шось творити у цих блокнотах.
Ось таке, не зовсім адекватне описання того, шо у мене було в 2011. Зі сторони це може здатися звичайним, але для мене НІ. За цей рік я стільки разів переборола себе, що зараз мені здається там, в минулому, залишилось штук 10 старих Ань.
Але в кінці кінців, я скажу, ні, закричу: "Я ЩАСЛИВА!".
За два дні новий рік, 3-го січня ми їдемо до Харкова, у липні приїздять Ред Хот Чілі Пепперз і в 2012 ще так багато всього. Плани на нього? Ніяких планів. Я хочу бути просто щасливою як зараз, коли він закінчиться.
А зараз невеличкий перелік людей, які були в 2011 частинкою отого всього щастя. Дякую: Настя (так, ти Варбан), Аліна Кучма (ти зе бест бетмен), Юля Пустовойтова ( Жінко, Шеннон наш), Кейн і Льоша ( чуваки, ну ви просто самі афігєнські, я вас дуже люблю), Рузана (БОЖЕ, де ти її знайшов, вона ось так звалилася на мою голову, і я тепер її дуже люблю навіть коли називаю дурепою), харків'яни всі, особливо Галя і Ваня, Настя Князєва ( дякую, що ми знову з тобою разом), Саша Бужинський. Любі друзі (вибачте за гру слів;), у мене зараз у голові крутяться тисячі особистостей, тому не ображайтесь, якщо ви не побачили тут своє ім'я. Я Вдячна кожному і за все, за дуже все. Можливо, і погане. В 2012 хай буде вам всім щастя.
P.S. Двома невирішеними проблемами на 2011 рік залишається недочитана книжка ( це досить легко виправити) і відсутність "нареченого". То ж, любий мій майбутній "мужчіна", якщо ти зараз це чуєш, або навіть читаєш, покажись вже і скажи, шо це ти ;)