«Пир во время чумы» - дубль 2
І вкотре коли наближаються "святкові дні" я перестаю розуміти будь - що. В країні розруха, яку йменують стабільністю і добробутом, за межею бідності 85%, батьки віддали останні гроші, щоб дати дітям можливість десь відпочити (таборів ж не так то й багато), а тепер думають де взяти ще, щоб зібрати їх до школи.
Янукович кожного другого дня приймає якісь надзвичайні закони - то держзакупівлі, то щось цікавіше. Нам розказують, що ми можем прожити і за 15 грн в день - і нічого страшного.
А всім плювати - у всіх свято, прапор, вишиванка і купа бухла (пардон май френч). Вони ж знайдуть гроші сьогодні, щоб напитися в хлам.
От і я питаю себе: може не все так погано? Може це я собі придумала?
Не віриться.
От сьогодні мої сумніви розвіяв товариш з Черкас:
"Школа отримала 10 новеньких комп'терів. В якості гуманітарної допомоги від... від Китайської Народної Республіки. Це взагалі край. Подумати про це б році так в 1991-му
Вчора поки чекали вантаж гуманітарний цей, обговорювали, що ж лишилось у нас в районі та області. Ні-чо-го
Заводи - половини вже й фундаменту нема, половина насилу кінці з кінцями зводить із працівниками зі ставкою в 1000 гривень.
Цегляний завод - чисте поле лишилось
Консервний - аналогічно
М'ясокомбінат - розвалюється
Освіта на самозбепеченні
Медицина - на самозабезпеченні
У молодої людини три варіанти - йти на бюджетну роботу за безцінь, йти у сферу торгівлі за таку ж безцінь, ну або ставати сукою і йти типу будувати кар'єру (але то не всім світить звісно).
Село - повна руїна. Від майна колгоспів і сліду нема, заїжав нещодовно у в принципі багате село, колишній райцентр був - згадались картини з раннього дитинства, коли дивився по телевізору події в Боснії та Хорватії. Так ж руїна.
Всі землі - в руках теперішніх кандидатів в нардепи
Роботи в селі нема й не буде. Школи закривають.
Бази відпочинку, рекреаційні зони у нас на Дніпрі - викуплені та обгороджені триметровими парканами.
Військова частина - розформована (типу навіщо протиповітряна оборона у центрі країни), величезна база колосальних будівель валиться, все що можна спиляти, спиляне та продане тихенько
Аеродром, призначений на важкі транспортні літаки, розібраний, лишилось чисте поле
Та ще багато й багато можна писати. Найбільше бентежить, що кого не спитаєш, всі це все розуміють. Все розуміють. Але далі ступор. Хоча ні, не всі. Старші розуміють, але вже доживають вік. А от ті, хто вчора до двох ночі гоцав на діскатєкі під день прапора, от ті ніхуя не розуміють. Дивляться на тебе, як на марсіанина.
І ще додам - це ще центр України, благодатний. А отам далі, Донбаси різні і т.д. - ото взагалі срака."
Значить тут не в мені справа - а кругом дійсно руїна (яку подолано, звісно).
Я для себе вирішила - не буду сьогодні виходити з дому! Не хочу бачити цих святкувань і розуміти, що нічого святого в них немає.
Сподіваюся тільки, що, як і в Пушкіна, до цього стада прийдуть духи загиблих за справню, нездобуту Незалежність і заставлять щось зрозуміти. Хоча... мабуть хіба в "пяном угаре".
П.М. І як після таких яскравих картинок і святкувань, Януковичу не казати, що в нас подолано руїну?
Янукович кожного другого дня приймає якісь надзвичайні закони - то держзакупівлі, то щось цікавіше. Нам розказують, що ми можем прожити і за 15 грн в день - і нічого страшного.
А всім плювати - у всіх свято, прапор, вишиванка і купа бухла (пардон май френч). Вони ж знайдуть гроші сьогодні, щоб напитися в хлам.
От і я питаю себе: може не все так погано? Може це я собі придумала?
Не віриться.
От сьогодні мої сумніви розвіяв товариш з Черкас:
"Школа отримала 10 новеньких комп'терів. В якості гуманітарної допомоги від... від Китайської Народної Республіки. Це взагалі край. Подумати про це б році так в 1991-му
Вчора поки чекали вантаж гуманітарний цей, обговорювали, що ж лишилось у нас в районі та області. Ні-чо-го
Заводи - половини вже й фундаменту нема, половина насилу кінці з кінцями зводить із працівниками зі ставкою в 1000 гривень.
Цегляний завод - чисте поле лишилось
Консервний - аналогічно
М'ясокомбінат - розвалюється
Освіта на самозбепеченні
Медицина - на самозабезпеченні
У молодої людини три варіанти - йти на бюджетну роботу за безцінь, йти у сферу торгівлі за таку ж безцінь, ну або ставати сукою і йти типу будувати кар'єру (але то не всім світить звісно).
Село - повна руїна. Від майна колгоспів і сліду нема, заїжав нещодовно у в принципі багате село, колишній райцентр був - згадались картини з раннього дитинства, коли дивився по телевізору події в Боснії та Хорватії. Так ж руїна.
Всі землі - в руках теперішніх кандидатів в нардепи
Роботи в селі нема й не буде. Школи закривають.
Бази відпочинку, рекреаційні зони у нас на Дніпрі - викуплені та обгороджені триметровими парканами.
Військова частина - розформована (типу навіщо протиповітряна оборона у центрі країни), величезна база колосальних будівель валиться, все що можна спиляти, спиляне та продане тихенько
Аеродром, призначений на важкі транспортні літаки, розібраний, лишилось чисте поле
Та ще багато й багато можна писати. Найбільше бентежить, що кого не спитаєш, всі це все розуміють. Все розуміють. Але далі ступор. Хоча ні, не всі. Старші розуміють, але вже доживають вік. А от ті, хто вчора до двох ночі гоцав на діскатєкі під день прапора, от ті ніхуя не розуміють. Дивляться на тебе, як на марсіанина.
І ще додам - це ще центр України, благодатний. А отам далі, Донбаси різні і т.д. - ото взагалі срака."
Значить тут не в мені справа - а кругом дійсно руїна (яку подолано, звісно).
Я для себе вирішила - не буду сьогодні виходити з дому! Не хочу бачити цих святкувань і розуміти, що нічого святого в них немає.
Сподіваюся тільки, що, як і в Пушкіна, до цього стада прийдуть духи загиблих за справню, нездобуту Незалежність і заставлять щось зрозуміти. Хоча... мабуть хіба в "пяном угаре".
П.М. І як після таких яскравих картинок і святкувань, Януковичу не казати, що в нас подолано руїну?