Отак от! Тема для роздумів!
Декілька днів тому ми провели дуже цікаву бесіду, на якій більшість питань залишились відкритими.
Тема стосувалася колективного мислення, відповідальності та всього, що стосується активізму, відвідуваності та бажання або небажання щось робити. Адже дуже багато активістів дозволяють собі не прийти на акцію чи інший захід, вважаючи його неважливим. Що ж виходить, ходити маршами - це важливо, а от що стосується акцій більше схожих на боротьбу, то це не важливо, і можна не прийти. В нас немає неважливих акцій. Незважаючи на те, чи це великий марш, чи пікет - ми всі повинні бути там, бо не відомо, у що воно може перерости. Кожен захід, кожна дія, навіть найнезначніша на перший погляд, це цеглинка, яку ми кладемо одна за одною, для побудови того, за що ми боремся. Можна було б зрозуміти, якби це був страх, але, у більшості випадків, цими людьми керує звичайна лінь. Ну і звісно, нерозуміння, неможливість об’єктивно оцінити ситуацію в країні, егоїзм, байдужість.
Багато хто не розуміє, що це не «тусовка», не відпочинок, не гурток, а політичний революційний рух. Кожна акція є сходинкою на цьому шляху нагору. Все, що ви робите, ви робите, для загального добробуту свого народу, який ви так гордо кличете Нація, але також ви це робите і для себе, для своїх батьків, дідусів та бабусь, братів та сестер, для свого майбутнього, для майбутнього своїх нащадків.
Тому або ви працюєте і викладаєтесь, або не плутайтесь під ногами, бо святе місце довго пустим не буває, і разом з нами стануть кращі сини Нації, котрі не будуть ставити свої дріб’язкові, особисті проблеми вище Національної Ідеї! А ви відійдете у небуття.
Для правильної та плідної роботи потрібні, в першу чергу, самовіддача, відповідальність, бажання, але основою всього цього є розуміння. Розуміння того, що фраза «Майбутнє належить нам» є не просто завершенням багатьох наших статей чи назвою пісні, але і одним з основних, ведучих, гасел. Воно відображає схему нашого шляху та те, чого ми збираємось досягти. Ми будуємо майбутнє! Тим, кому не байдуже, тим хто страждає, тим, хто поневолений, тим хто прагне змінити світ, тим хто прагне знищити несправедливість. Ми не граємо в політичні чи будь - які інші ігри, бо ми не ляльки в чиїхось руках. Ми самі собі керівники, тому і відповідальність за успіх нашої справи лежить на нас разом та на кожному окремо. Люди часто приходять, бо це модно, бо можна отримати цікаві знайомства, поспілкуватися з цікавими людьми, взяти участь в «двіжухах», зробити “аву” в масці - і це проблема, адже такі люди розпорошують нашу увагу. Вони не приносять нам користі у справах, бо красиву картинку ми і так можемо створити, а якщо вираховувати коефіцієнт корисної дії, то він в них нульовий чи навіть мінусовий, адже вони часто підводять тих, хто покладає на них надію чи обов’язки. Оскільки організаційна робота ведеться в нас так, що вся праця розділяється між активістами порівну, то, відповідно, якщо хтось з якихось причин не виконав свою частину роботи, то за нього її робить хтось інший, бо важливий результат, і не важливо як він буде досягнутий.
У кожного з нас знайдеться мільйон причин, чому ми не можемо піти на акцію, а у кожного, хто не прийшов буде мільйон “відмазок” та пояснень. Кіт вмер, бабця народжує, собака зуб зламала, пара важлива! Все це залежить від тих же пріоритетів. Але справа в тому, що невідомо, чи закінчите ви той вуз, і чи знадобиться вам та освіта взагалі, бо як відомо, щоб бути вантажником, працювати продавцем у магазині чи бути торговим агентом, не треба вищої освіти. На жаль, така доля чекає більше половини студентів, які зараз навчаються у ВНЗ.
Ви думаєте про СВОЄ майбутнє. Кожен з вас малює та оформляє собі запасні варіанти. Ви вже, апріорі, розглядаєте нашу діяльність, як етап свого життя, як школа чи університет, закінчив і забув. Ви не вірите в те, що ми можемо. Чи швидше не хочете вірити. Ви турбуєтеся про власні інтереси, задовольняєте своє его. То чим ваша психологія відрізняється від первинної психології ахмєтових-фірташів-коломойських?? Вони теж говорили про національні інтереси, а задовольняли власні. Кожен повинен зрозуміти, наскільки важливою є самодисципліна, саморганізація, віра та відданість оскільки ми всі керуємось власними переконаннями, чистими та ідеалістичними. ЇЇ потрібно виковувати всередині себе щоденно.
У нас немає керівників, але у нас є приклади. І кожен з нас є прикладом для іншого, що і називається колективною відповідальністю. Не прийти на акцію, це скинути з себе відповідальність, зруйнувати довіру, підставити своїх побратимів. Це те саме, що і вкрасти телефон сусіда чи дівчину друга.
Вчора влада забрала пільги у чорнобильців, а сьогодні забирає у багатодітних матерів, щоб закрити діру. Завтра вони заберуть у пенсіонерів або дітей інвалідів, щоб заспокоїти афганців. Бо грошей більше невистачає, і влада шукає слабших, розраховуючи на те, що діти інваліди чи пенсіонери не будуть виходити на вулиці, бо фізично цього не можуть. Вони розраховують на те, що всі будуть виходити лише за власні, вузькопрофільні, інтереси. Це реальний приклад того, що влада культивує нездоровий індивідуалізм та вміло грає на тому бажанні захистити свої шкурні інтереси і розраховує на те, що кожен буде думати тільки про себе, а з тим “одним”, який найактивніший, легше домовитись, купити його, зрештою, як вже не раз було. На жаль, в нашому середовищі теж присутній егоїзм, байдужість, очікування та сподівання того, що все хтось зробить за мене. Хтось віддає весь час, кошти, сили, молодість, робить це ДЛЯ чогось вищого, ЗАРАДИ когось, а в когось іншого банальне тренування, репетитор чи пари. Але ж під час тижня ви прогулюєте не одну пару, через абсолютно дурнуваті причини.
От через ці проблеми, поки і неможливе об’єднання, бо розрахунок влади зараз таки правильний - всі думають про своє. У всіх ілюзія захищеності. Ви думаєте, як страуси, що коли при небезпеці запхаєте голову в пісок, то ви врятуєтесь і вас нічого не зачепить. Наш прямий обовязок - знищити розрахунок влади, зруйнувати її плани, зробити неможливими її діяльність. Наше завдання донести, в першу чергу до нас самих те, що не можна мислити настільки обмежено та вузько. Ми зможемо стати непереможною силою лише у випадку, коли почнемо об’єднуватись та мислити глобально. Коли всі зрозуміють, що захищаючи лише себе та свою сім’ю, ми нічого не досягнемо.
Просто проаналізуйте та зрозумійте, що ви робите, та для чого. Будь яка дієва група людей може бути дієвою лише з чітким ідеологічним підґрунтям. Але її дієвість забезпечується також розумінням кожного члена цього колективу свого місця. Подумайте, для чого вам акції, лекції, пікети, читання книжок, фізична підготовка! Подумайте, чому майбутнє належить нам. А може вам не потрібне це майбутнє? Можливо, ви, як і інші, вважаєте «Все і так вирішиться, без моєї участі!»? Бо ви просто не уявляєте, яким воно буде, це майбутнє. А кожен націоналіст повинен бачити його настільки ясно, що в нього зникнуть будь - які сумніви.
Переосмисліть свої погляди на життя, знайдіть в собі сили, зрозумійте і повірте в наші Ідеї.
Ідея, це те, що звертає гори, надихає людей робити неймовірні речі; це те, за що Люди готові віддати своє життя. Це віра у справу! А у вас не вистачає віри, для того, щоб просто прийти та підтримати таких самих українців, які не жаліли свого життя, кидаючись у атомний реактор та рятуючи нас з вами, щоб у нас було це МАЙБУТНЄ. Тож давайте більше не будемо повертатись до цих розмов, а будемо творити історію разом. Давайте разом станемо силою, треба тільки повірити в це. Озирніться на наших попередників та зробіть висновок. Зробіть революцію і себе в голові, і тоді ми підемо набагато далі! У нас попереду довгий, важкий шлях. Швидкість, з якою ми його пройдемо залежить від кожного з вас. Ми зможемо все, коли докладемо до цього максимум зусиль. Бо як вже було сказано, все просто, потрібно тільки захотіти!
Тема стосувалася колективного мислення, відповідальності та всього, що стосується активізму, відвідуваності та бажання або небажання щось робити. Адже дуже багато активістів дозволяють собі не прийти на акцію чи інший захід, вважаючи його неважливим. Що ж виходить, ходити маршами - це важливо, а от що стосується акцій більше схожих на боротьбу, то це не важливо, і можна не прийти. В нас немає неважливих акцій. Незважаючи на те, чи це великий марш, чи пікет - ми всі повинні бути там, бо не відомо, у що воно може перерости. Кожен захід, кожна дія, навіть найнезначніша на перший погляд, це цеглинка, яку ми кладемо одна за одною, для побудови того, за що ми боремся. Можна було б зрозуміти, якби це був страх, але, у більшості випадків, цими людьми керує звичайна лінь. Ну і звісно, нерозуміння, неможливість об’єктивно оцінити ситуацію в країні, егоїзм, байдужість.
Багато хто не розуміє, що це не «тусовка», не відпочинок, не гурток, а політичний революційний рух. Кожна акція є сходинкою на цьому шляху нагору. Все, що ви робите, ви робите, для загального добробуту свого народу, який ви так гордо кличете Нація, але також ви це робите і для себе, для своїх батьків, дідусів та бабусь, братів та сестер, для свого майбутнього, для майбутнього своїх нащадків.
Тому або ви працюєте і викладаєтесь, або не плутайтесь під ногами, бо святе місце довго пустим не буває, і разом з нами стануть кращі сини Нації, котрі не будуть ставити свої дріб’язкові, особисті проблеми вище Національної Ідеї! А ви відійдете у небуття.
Для правильної та плідної роботи потрібні, в першу чергу, самовіддача, відповідальність, бажання, але основою всього цього є розуміння. Розуміння того, що фраза «Майбутнє належить нам» є не просто завершенням багатьох наших статей чи назвою пісні, але і одним з основних, ведучих, гасел. Воно відображає схему нашого шляху та те, чого ми збираємось досягти. Ми будуємо майбутнє! Тим, кому не байдуже, тим хто страждає, тим, хто поневолений, тим хто прагне змінити світ, тим хто прагне знищити несправедливість. Ми не граємо в політичні чи будь - які інші ігри, бо ми не ляльки в чиїхось руках. Ми самі собі керівники, тому і відповідальність за успіх нашої справи лежить на нас разом та на кожному окремо. Люди часто приходять, бо це модно, бо можна отримати цікаві знайомства, поспілкуватися з цікавими людьми, взяти участь в «двіжухах», зробити “аву” в масці - і це проблема, адже такі люди розпорошують нашу увагу. Вони не приносять нам користі у справах, бо красиву картинку ми і так можемо створити, а якщо вираховувати коефіцієнт корисної дії, то він в них нульовий чи навіть мінусовий, адже вони часто підводять тих, хто покладає на них надію чи обов’язки. Оскільки організаційна робота ведеться в нас так, що вся праця розділяється між активістами порівну, то, відповідно, якщо хтось з якихось причин не виконав свою частину роботи, то за нього її робить хтось інший, бо важливий результат, і не важливо як він буде досягнутий.
У кожного з нас знайдеться мільйон причин, чому ми не можемо піти на акцію, а у кожного, хто не прийшов буде мільйон “відмазок” та пояснень. Кіт вмер, бабця народжує, собака зуб зламала, пара важлива! Все це залежить від тих же пріоритетів. Але справа в тому, що невідомо, чи закінчите ви той вуз, і чи знадобиться вам та освіта взагалі, бо як відомо, щоб бути вантажником, працювати продавцем у магазині чи бути торговим агентом, не треба вищої освіти. На жаль, така доля чекає більше половини студентів, які зараз навчаються у ВНЗ.
Ви думаєте про СВОЄ майбутнє. Кожен з вас малює та оформляє собі запасні варіанти. Ви вже, апріорі, розглядаєте нашу діяльність, як етап свого життя, як школа чи університет, закінчив і забув. Ви не вірите в те, що ми можемо. Чи швидше не хочете вірити. Ви турбуєтеся про власні інтереси, задовольняєте своє его. То чим ваша психологія відрізняється від первинної психології ахмєтових-фірташів-коломойських?? Вони теж говорили про національні інтереси, а задовольняли власні. Кожен повинен зрозуміти, наскільки важливою є самодисципліна, саморганізація, віра та відданість оскільки ми всі керуємось власними переконаннями, чистими та ідеалістичними. ЇЇ потрібно виковувати всередині себе щоденно.
У нас немає керівників, але у нас є приклади. І кожен з нас є прикладом для іншого, що і називається колективною відповідальністю. Не прийти на акцію, це скинути з себе відповідальність, зруйнувати довіру, підставити своїх побратимів. Це те саме, що і вкрасти телефон сусіда чи дівчину друга.
Вчора влада забрала пільги у чорнобильців, а сьогодні забирає у багатодітних матерів, щоб закрити діру. Завтра вони заберуть у пенсіонерів або дітей інвалідів, щоб заспокоїти афганців. Бо грошей більше невистачає, і влада шукає слабших, розраховуючи на те, що діти інваліди чи пенсіонери не будуть виходити на вулиці, бо фізично цього не можуть. Вони розраховують на те, що всі будуть виходити лише за власні, вузькопрофільні, інтереси. Це реальний приклад того, що влада культивує нездоровий індивідуалізм та вміло грає на тому бажанні захистити свої шкурні інтереси і розраховує на те, що кожен буде думати тільки про себе, а з тим “одним”, який найактивніший, легше домовитись, купити його, зрештою, як вже не раз було. На жаль, в нашому середовищі теж присутній егоїзм, байдужість, очікування та сподівання того, що все хтось зробить за мене. Хтось віддає весь час, кошти, сили, молодість, робить це ДЛЯ чогось вищого, ЗАРАДИ когось, а в когось іншого банальне тренування, репетитор чи пари. Але ж під час тижня ви прогулюєте не одну пару, через абсолютно дурнуваті причини.
От через ці проблеми, поки і неможливе об’єднання, бо розрахунок влади зараз таки правильний - всі думають про своє. У всіх ілюзія захищеності. Ви думаєте, як страуси, що коли при небезпеці запхаєте голову в пісок, то ви врятуєтесь і вас нічого не зачепить. Наш прямий обовязок - знищити розрахунок влади, зруйнувати її плани, зробити неможливими її діяльність. Наше завдання донести, в першу чергу до нас самих те, що не можна мислити настільки обмежено та вузько. Ми зможемо стати непереможною силою лише у випадку, коли почнемо об’єднуватись та мислити глобально. Коли всі зрозуміють, що захищаючи лише себе та свою сім’ю, ми нічого не досягнемо.
Просто проаналізуйте та зрозумійте, що ви робите, та для чого. Будь яка дієва група людей може бути дієвою лише з чітким ідеологічним підґрунтям. Але її дієвість забезпечується також розумінням кожного члена цього колективу свого місця. Подумайте, для чого вам акції, лекції, пікети, читання книжок, фізична підготовка! Подумайте, чому майбутнє належить нам. А може вам не потрібне це майбутнє? Можливо, ви, як і інші, вважаєте «Все і так вирішиться, без моєї участі!»? Бо ви просто не уявляєте, яким воно буде, це майбутнє. А кожен націоналіст повинен бачити його настільки ясно, що в нього зникнуть будь - які сумніви.
Переосмисліть свої погляди на життя, знайдіть в собі сили, зрозумійте і повірте в наші Ідеї.
Ідея, це те, що звертає гори, надихає людей робити неймовірні речі; це те, за що Люди готові віддати своє життя. Це віра у справу! А у вас не вистачає віри, для того, щоб просто прийти та підтримати таких самих українців, які не жаліли свого життя, кидаючись у атомний реактор та рятуючи нас з вами, щоб у нас було це МАЙБУТНЄ. Тож давайте більше не будемо повертатись до цих розмов, а будемо творити історію разом. Давайте разом станемо силою, треба тільки повірити в це. Озирніться на наших попередників та зробіть висновок. Зробіть революцію і себе в голові, і тоді ми підемо набагато далі! У нас попереду довгий, важкий шлях. Швидкість, з якою ми його пройдемо залежить від кожного з вас. Ми зможемо все, коли докладемо до цього максимум зусиль. Бо як вже було сказано, все просто, потрібно тільки захотіти!