Температура, кава, люди, (не) хочеться плакати...
Мене вже другий день напарниця відправляє додому лікуватися (добре, що вона є, а то сиділа би я зараз на роботі в стані общей разбитости - так пишуть в описі хвороби. ) По дорозі додому вирішила зайти в поліклініку на Оболоні, провірити ногу, яку недавно забила, і вона деколи болить. Висиділа велечезну чергу до травматолога. Але не так все просто в нашому житті. Якщо в тебе немає прописки - то прийдеться писати заяву на обслуговування, і робити добровільний внесок. Пішла я (з температурою, бо досі не можу вилікуватися) писати заяву, але я тепер не живу на Оболоні, а тільки працюю. Написала адресу своєї колишньої квартири.
Курки в реєстрації прочитали заяву і сказали, що ця адреса відноситься до іншої оболонської поліклініки. Блін. Не хотілося виставляти себе дурочкою а-ля "ой я не там живу, а тут". "Пішли ви в баню, - подумала я, - краще заплатити в платній клініці, ніж тут принижувати себе". Пофік, що держава забирає шосту частину з моєї зарплати собі. Жалко звичайно себе, температура, хочеться плакати.
Поїхала на Хрещатик, заплатила за нет, який виключають при заборгованості в кілька гривень. Купила собі журнал і кави в МсD. Послухала гітариста на майдані. Дала бідному каліці кілька гривень. Він втратив руку в аварії. Його звати дядя Саша. Треба буде колись купити пирішків і піти з ним посидіти. Головне не скільки ти маєш, а хто ти є. Ця політика споживання вже завела людей в кризу.
Але парасолю треба мати, щоб не мокнути, а потім хворіти. Отже, потім купила чорну в сірі квіточки.
Було трохи незручно в маршрутці, якою я їхала додому, перед арабами. Я сиджу з кавою, а в них напевне ще не закінчився Рамадан.
Треба познайомитися з новими сусідами. Японкою та арабом, які недавно переїхали в сусідню квартиру.
Недалеко від дому по радіо заграла пісня з хітів 90-х. Так захотілося позвонити одній людині. Але не можна. Чому колишні коханці не можуть бути друзями? Напевне він мене ще любить, і не можна гратися його почуттями.
Прийшла додому. Пусто. Наш котик вже давно поїхав до моєї мами, а Соньо - до своєї.
Сама. Йду пити чай з медом.