Оксана Забужко. Точка зору
Оксана Забужко - один из немногих украинских авторов, известных в мире. Известность ей принес роман "Полевые исследования украинского секса". Ее суждения всегда привлекают внимание. И в своем новом интервью она, в частности, говорит неожиданные порой вещи.
"Заявляти, ніби після року війни, за який ми відбилися від надзвичайно складного, десятиліттями вибудовуваного Кремлем для України сценарію, - відбилися «всліпу», не знаючи й не уявляючи собі того сценарію, поламали його й вистояли, - заявляти, що ми, бачте, розчарувалися, це, даруйте, смішно. І в той же час заявляти, ніби у нас відбулась революція за демократичні перетворення - це трошки підміняти поняття. Бо якщо революція перемогла, то відразу ж виникає питання: а чому тоді досі не покарані ані ті, хто побив студентів 30 листопада, ані ті, що розстрілювали Майдан 18-20 лютого? Це все означає тільки те, що війна триває і підводити підсумки ще рано. Усе тільки починається. Головна вимога Майдану не задоволена".
"Я ж була першою людиною в країні, засудженою за «законами 16 січня» - без повістки й заочно, - тільки тижнем раніше. Мова іде про 8 січня, коли без мого відома відбувся той скандальний Печерський суд, на якому Медведчук оцінив свою честь і гідність у 25 копійок. З точки зору політтехнологій маніпуляції громадською думкою це був прекрасний прийом. Бо всі обговорювали прикол про 25 копійок, сміялися, нормальний тролінг такий був - Медведчук у Забужко 25 копійок виколядував! Натомість за цією «димовою завісою» всі забули про суть справи - про те інтерв’ю, яке я дала російській редакції Радіо Свобода, що стало приводом (для судового позову) і про ті питання, які я в ньому підняла. Так що в гібридній війні, повірте, є багато способів «заглушити» меседж навіть цілком популярного автора…"
"Якщо повернутись до теми Криму й Донбасу, то там за всі роки незалежності було дуже багато «не так», і не тільки митці в тому винні. Про це можу судити зі сфери своєї компетенції, а це книжка. Слава Богу, за рухом, розвитком, коливаннями, динамікою і географією українського книжкового ринку я стежу вже без малого 20 років, великою мірою за нього й відповідаю, бо, зрештою, я його і породила. Він почався з «Польових досліджень українського сексу» 1996 року - першої книжки сучасного українського автора, яка була видана в незалежній Україні і мала комерційний успіх. Так ось, станом на 1996 - 1997 рр. Донбас був для української книжки уже закритий. Монополію по книгарнях Донбасу тримав російський дистриб’ютор. Українських книжок на реалізацію вони просто не брали. Ця ізоляція Донбасу, чи то підготовка до його відчуження в майбутньому відбувалася системно, технологічно. Це я кажу тільки про книжковий ринок. Очевидно, щось подібне відбувалось і на медійному ринку, де регіональні медіа поступово витіснили центральні (і не тільки на Донбасі)".
"Шрек, тобто Янукович, провалився в очах Москви як «не справившийся с управлением», з роллю диктатора. Я не сумніваюся, що Тимошенко впоралася б із нею краще, вона талановитіша за нього актриса. Вона не є розумною, але, тут уже гендерний аспект, - жінкам інтуїтивно більше довіряють. Диктатори асоціюються насамперед з чоловіками. А XXI століття, без сумніву, буде «жіночим століттям». Ще жінок - Сталіних і Гітлерів - у цьому столітті людство побачить. І моя роль, зокрема й як письменниці, котра про жінок знає більше, ніж переважна більшість людства, - це саме людство, наскільки в моїх силах, застерегти".
"Я публічно досі ніде такого не казала, просто тільки тепер опублікувала одну свою записку 5-річної давності. У березні 2010 року ми сиділи з друзями в кав’ярні на Пушкінській і, як усі тоді, дискутували про майбутнє країни. І на прохання товаришки, я там-таки записала те, що сказала вголос, у вигляді «розписки», чи, дослівно - гарантійного листа: що станом на 7.11.17 країна під назвою РФ у її нинішньому вигляді існувати не буде".
Повністю інтерв'ю читати тут