Національна свідомість колись та сьогодні
Польський історик Генрик Літвін (Henryk Litwin) пише:
У міркуваннях про національну свідомість у Середньовіччі та Новому часі нерідко натрапляємо на непорозуміння. Воно полягає у перенесенні понять і цінностей, вироблених у XIX і XX ст., на дослідження ментальності людей давнішої доби. Найчастіше це роблять публіцисти, але іноді й історики приписують народам XV чи XVII ст. почуття, прагнення та ідеології, "вигадані" народженим лише у XIX ст. націоналізмом.
Чинники, що впливають на творення національної спільноти, завжди однакові - чи то у Середньовіччі, чи то сьогодні. Проте інтенсивність їхньої дії неоднакова. Важливість сформованого такими елементами почуття єдності в різні часи була різною на тлі інших суспільних зв'язків (наприклад, станових), які нині вже послабилися. Скажімо, розбишака доби Людовіка XIV міг більшою мірою почуватися гасконцем і шляхтичем, аніж французом, але його французькість здебільшого формувалася за тією ж схемою, що й нині. Проте з однакових елементів можна скласти різні пазли, тому національну свідомість Середніх віків або Нового часу потрібно реконструювати, а не заштовхувати її в рамки понять, що їх дослідник сам і задає.
Польский историк Генрик Литвин (Henryk Litwin) пишет:
В рассуждениях о национальном сознании в Средневековье и Новом времени нередко встречаем недоразумение. Оно заключается в переносе понятий и ценностей, выработанных в XIX и XX вв., на исследование ментальности людей древней эпохи. Чаще всего это делают публицисты, но иногда и историки приписывают народам XV или XVII в. чувства, стремления и идеологии, "вымышленные" рождённым лишь в XIX в. национализмом.
Факторы, влияющие на создание национальной общности, всегда одинаковы - что в Средневековье, что сегодня. Однако интенсивность их действия неодинакова. Важность сформированного такими элементами чувства единства в разные времена была разной на фоне других общественных связей (например, сословных), ныне уже ослабевших. Скажем, разбойник эпохи Людовика XIV мог в большей степени чувствовать себя гасконцем и дворянином, чем французом, но его французскость в основном формировалась по той же схеме, что и сейчас. Но из одинаковых элементов можно составить различные пазлы, поэтому национальное сознание Средних веков или Нового времени нужно реконструировать, а не заталкивать его в рамки понятий, которые исследователь сам и задаёт.