Драг. Жандарми
Нарешті і мене занесло на Драгобрат. Поїхали самі крепкі і ще крепша наша колега з Кишинеу varonka, яка приперлася з такої далечини саменька. Геройська дівучка.
Ясне діло, що кататися по вкатаних трасах ніхто не збирався, а хто і збирався, то ніфіга в нього, точніше в неї, не вийшло. Коли є гора, то чо на неї не попертися? Ну от і поперлися. На Жандарм пхалися десь близько години. Чим вище, тим менше видно.
На самій вершині нас зустрів хрестик-нагадування, що тут потрібно бути обережним, а то додому не повернемося.
Видимість суперобмежена. Хмара так затягнула, що видно було лише на декілька метрів. Хоча потрішки вона почала відходити, відкриваючи нам казку
Мікроспроба скинути мене вниз)
Варонка кушаєт с рук
Вся наша зграя покорювачів вершин
Природня міліровочка дредів. Їм сподобалося
Хмарка відходить все далі і нам відкриваютсья нові горизонти. А ще 5 хвилин тому цього супер-трампліна не було видно взагалі.
Хіба не казка?
Трішки спускаємося до іншого Жандарма, щоб знову дертися ще чучуть вгору
Варонка вирішила цього разу побути просто фотографом і не пертися за нами. Декілька хвилин, і ми вже на горі. До Близниці рукою подати, але всім вже було не до того.
Атлічна, друзя) І знов підйом на перший Жандарм, щоб вже з нього покотитися вниз
Вниз можна спуститися або попсовим маршрутом, кудою спускалися всі лижнічки перед нами, або прикинутися справжнім фрірайдером і вальнути в прірву. missingthing сподобався другий варіант.
Коли про другий варіант почали думати вже троє, Варонка зрозуміла, що вона доживає останні хвилини. Вона навіть показала внизу на спуску два місця, де точно буде чекати її смерть)
Зосередженні обличчя. Реально сцикотно, чо
І полетіли
Знизу дивимося на вершину, з якої спустилися, і офігіваємо
А далі вечірні розваги. Катання на санчатах
заліпання на зорі на даху суперкара, які тут ближче до землі
і позєрські портретикі)
Містер missingthing
Суперфатограф-панорамщік n_o_v_e_n
Здається то я
І наша любімая падруга, мегафрірайдер varonka
Мішаня-лижнік поморозився портретіроватися, але ми і так всі знаємо, шо він насправді бордер в душі;)
Драг. Фотовінігрєт
Драг. Панорамки
Ясне діло, що кататися по вкатаних трасах ніхто не збирався, а хто і збирався, то ніфіга в нього, точніше в неї, не вийшло. Коли є гора, то чо на неї не попертися? Ну от і поперлися. На Жандарм пхалися десь близько години. Чим вище, тим менше видно.
На самій вершині нас зустрів хрестик-нагадування, що тут потрібно бути обережним, а то додому не повернемося.
Видимість суперобмежена. Хмара так затягнула, що видно було лише на декілька метрів. Хоча потрішки вона почала відходити, відкриваючи нам казку
Мікроспроба скинути мене вниз)
Варонка кушаєт с рук
Вся наша зграя покорювачів вершин
Природня міліровочка дредів. Їм сподобалося
Хмарка відходить все далі і нам відкриваютсья нові горизонти. А ще 5 хвилин тому цього супер-трампліна не було видно взагалі.
Хіба не казка?
Трішки спускаємося до іншого Жандарма, щоб знову дертися ще чучуть вгору
Варонка вирішила цього разу побути просто фотографом і не пертися за нами. Декілька хвилин, і ми вже на горі. До Близниці рукою подати, але всім вже було не до того.
Атлічна, друзя) І знов підйом на перший Жандарм, щоб вже з нього покотитися вниз
Вниз можна спуститися або попсовим маршрутом, кудою спускалися всі лижнічки перед нами, або прикинутися справжнім фрірайдером і вальнути в прірву. missingthing сподобався другий варіант.
Коли про другий варіант почали думати вже троє, Варонка зрозуміла, що вона доживає останні хвилини. Вона навіть показала внизу на спуску два місця, де точно буде чекати її смерть)
Зосередженні обличчя. Реально сцикотно, чо
І полетіли
Знизу дивимося на вершину, з якої спустилися, і офігіваємо
А далі вечірні розваги. Катання на санчатах
заліпання на зорі на даху суперкара, які тут ближче до землі
і позєрські портретикі)
Містер missingthing
Суперфатограф-панорамщік n_o_v_e_n
Здається то я
І наша любімая падруга, мегафрірайдер varonka
Мішаня-лижнік поморозився портретіроватися, але ми і так всі знаємо, шо він насправді бордер в душі;)
Драг. Фотовінігрєт
Драг. Панорамки