без комментариев.....
Оригинал взят у dragonfly191 в Злочинне побиття демонстрантів. Зачистка Євромайдану
Цілий день не могла додзвонитися до батьків, оператор видавав якусь маячню постійно - номер не існує, номер не обслуговується, нині зрозуміло чому - режим радіотиша від нашого недолугого керівництва, авжеж - не дати людям зв'язатися по телефону, відмити площу від крові, один стєлочнік, пару разів голосно сказати "провокація" і всьо, ніби нічого і не сталося. Цікаво - а вони в курсі що космічна доба настала, люди в космос літають, інтернет, соцмережі?? Що люди розмовляють одне з одним, і правду не сховаєш, ні з якими політтехнологіями. Після вчорашніх подій я впевнена що то взагалі не люди
Напали по всім правилам ведення війни - на світанку, максимальною потужністю, швидко, жорстоко та цинічно зачистивши територію, така спроба була і під час першого майдану, проте невдала. Далі відео, без коментарів
Зранку спецзагони "Беркуту" провели силову зачистку Майдану
Налякані люди барикадуються в Михайлівському соборі
Під час розгіну євромайдану "беркутівці" не щадили нікого
Originally posted by krotyha at Я не хочу "жити в танку".
Я сховалася тут, у ЖЖ. Тут чудово та аполітично.
Тут так солодко читати про запікання курки в рукаві. Так мило торгуватися за слінги. Так весело точити ляси. Я живу у декреті. Я просто мама. Із просто маленьким сином.
Раз на місяць приїжджає мій чоловік. Приїжджає з Києва.
Ми маємо вихідні, щоби прожити за 2 сотні годин увесь отой порожній безтатковий місяць. Я живу у маленькій піднебесній квартирі із вікном у даху і котом на підвіконні.
Маю свою комірку, де творю прикраси.
Маю подруг із такими ж малятами, які щотижня у мене чаюють.
І от сьогодні мені захотілося покинути свій ілюзорний світ. Не тому, що нудно. Не тому, що набридло. Не тому, що погано.
А тому що навколо звірі...Яко всяка матір, я боюся війни. Боюся втрачати. Боюся самоти. Для своєї дитини без нас із чоловіком.
Яко всяка дружина, я б тримала свого чоловіка подалі від заворушень. Тримала всіма доступними засобами. Тримала за ноги на порозі. Бо кохаю.
Яко всяка жінка, я розумію непостійність світу. Розумію падіння долара. Розумію вигоди банків від кредитування. Розумію, що всім треба за щось жити. Але сидіти в бункері - і боятися життя, тримати силоміць найдорожче та розуміти несправедливість - втомилася...
Я не хочу "жити в танку".
А якщо доведеться - то винятково стріляти. І лише по загарбнику.
Originally posted by ja_vesnyanka at Буде Воля?!
Я сьогодні весь день сама не своя... Читаю новини - плачу, дивлюся новини - плачу... Те, що дієтсья у нас в країні лякає... Я не можу йти на Майдан. Страшно. Насправді страшно... Сьогодні били дітей. Так, трохи старших за мого, але все ще дітей. Мені боязко, що вони не пожаліють нікого. Тобто, якщо я зі своїм малюком буду стояти на їхньому шляху - зметуть. Я не впевнена, що я таки буду відсиджуватися вдома. Чоловік поїхав на Майдан. Я зовсім не своя. Маля спить спокійним сном. Я боюся війни, я боюся революції, я хочу, щоб сон малюка був завжди спокійним і щасливим. Тому чоловік пішов. Сьогодні він за нашу родину. Буде стояти, відстоювати, протистояти... Ми повинні пройти свій шлях. Ми маємо право на зміни, на людяність, на відсутність страху... Але зараз страх заполоняє мене в тому, що буде відбуватись. Гидко читати деякі коментарі і я сподіваюсь, що всі, хто сьогодні на Михайлівській площі стоять там недарма і бидло та безправ'я не будуть на чолі нашої Держави.
З вірою в народ та Україну!!!
Originally posted by ja_vesnyanka at я не хочу жить в стране с таким режимом и законами
"Майдан по-звірячому зачистили. Десятка поранених. Десятки затриманих. Такого Україна ще не бачила" , пише депутат Андрій Шевченко у своєму твітері.
За його словами, штурм відбувався близко 4-ї ранку. "Мобільний звязок досі лежить", написав депутат о 5 ранку.
http://www.pravda.com.ua/articles/2013/11/30/7003663/
Мені страшно що в моїй країні влада може собі дозволити подібне, але ще страшніше то мовчки стерпіти. Мені дуже лячно, а вам?
Цілий день не могла додзвонитися до батьків, оператор видавав якусь маячню постійно - номер не існує, номер не обслуговується, нині зрозуміло чому - режим радіотиша від нашого недолугого керівництва, авжеж - не дати людям зв'язатися по телефону, відмити площу від крові, один стєлочнік, пару разів голосно сказати "провокація" і всьо, ніби нічого і не сталося. Цікаво - а вони в курсі що космічна доба настала, люди в космос літають, інтернет, соцмережі?? Що люди розмовляють одне з одним, і правду не сховаєш, ні з якими політтехнологіями. Після вчорашніх подій я впевнена що то взагалі не люди
Напали по всім правилам ведення війни - на світанку, максимальною потужністю, швидко, жорстоко та цинічно зачистивши територію, така спроба була і під час першого майдану, проте невдала. Далі відео, без коментарів
Зранку спецзагони "Беркуту" провели силову зачистку Майдану
Налякані люди барикадуються в Михайлівському соборі
Під час розгіну євромайдану "беркутівці" не щадили нікого
Originally posted by krotyha at Я не хочу "жити в танку".
Я сховалася тут, у ЖЖ. Тут чудово та аполітично.
Тут так солодко читати про запікання курки в рукаві. Так мило торгуватися за слінги. Так весело точити ляси. Я живу у декреті. Я просто мама. Із просто маленьким сином.
Раз на місяць приїжджає мій чоловік. Приїжджає з Києва.
Ми маємо вихідні, щоби прожити за 2 сотні годин увесь отой порожній безтатковий місяць. Я живу у маленькій піднебесній квартирі із вікном у даху і котом на підвіконні.
Маю свою комірку, де творю прикраси.
Маю подруг із такими ж малятами, які щотижня у мене чаюють.
І от сьогодні мені захотілося покинути свій ілюзорний світ. Не тому, що нудно. Не тому, що набридло. Не тому, що погано.
А тому що навколо звірі...Яко всяка матір, я боюся війни. Боюся втрачати. Боюся самоти. Для своєї дитини без нас із чоловіком.
Яко всяка дружина, я б тримала свого чоловіка подалі від заворушень. Тримала всіма доступними засобами. Тримала за ноги на порозі. Бо кохаю.
Яко всяка жінка, я розумію непостійність світу. Розумію падіння долара. Розумію вигоди банків від кредитування. Розумію, що всім треба за щось жити. Але сидіти в бункері - і боятися життя, тримати силоміць найдорожче та розуміти несправедливість - втомилася...
Я не хочу "жити в танку".
А якщо доведеться - то винятково стріляти. І лише по загарбнику.
Originally posted by ja_vesnyanka at Буде Воля?!
Я сьогодні весь день сама не своя... Читаю новини - плачу, дивлюся новини - плачу... Те, що дієтсья у нас в країні лякає... Я не можу йти на Майдан. Страшно. Насправді страшно... Сьогодні били дітей. Так, трохи старших за мого, але все ще дітей. Мені боязко, що вони не пожаліють нікого. Тобто, якщо я зі своїм малюком буду стояти на їхньому шляху - зметуть. Я не впевнена, що я таки буду відсиджуватися вдома. Чоловік поїхав на Майдан. Я зовсім не своя. Маля спить спокійним сном. Я боюся війни, я боюся революції, я хочу, щоб сон малюка був завжди спокійним і щасливим. Тому чоловік пішов. Сьогодні він за нашу родину. Буде стояти, відстоювати, протистояти... Ми повинні пройти свій шлях. Ми маємо право на зміни, на людяність, на відсутність страху... Але зараз страх заполоняє мене в тому, що буде відбуватись. Гидко читати деякі коментарі і я сподіваюсь, що всі, хто сьогодні на Михайлівській площі стоять там недарма і бидло та безправ'я не будуть на чолі нашої Держави.
З вірою в народ та Україну!!!
Originally posted by ja_vesnyanka at я не хочу жить в стране с таким режимом и законами
"Майдан по-звірячому зачистили. Десятка поранених. Десятки затриманих. Такого Україна ще не бачила" , пише депутат Андрій Шевченко у своєму твітері.
За його словами, штурм відбувався близко 4-ї ранку. "Мобільний звязок досі лежить", написав депутат о 5 ранку.
http://www.pravda.com.ua/articles/2013/11/30/7003663/
Мені страшно що в моїй країні влада може собі дозволити подібне, але ще страшніше то мовчки стерпіти. Мені дуже лячно, а вам?