Do not feel like Happy New Year is coming
До НР залишилося чотири дні. Про це каже Маша та Паша зранку по Гала Радіо, потім повторює діджей Макс по Енерджі, потім ще Маргарита знову по Галочці про це нагадує, потім я їду у метро і проїзний пише "залишилось 4 дні". Потім я іду повз кіоски де тьотя Галя питає тьотю Маню "Мань, а коли ж це Новий Рік?" - "Та ще 4 дні і от!" - "А..." розмова обривається. Я іду у Могилянку виставляю бали у викладача - "З новим Роком та веселих свят". Проходжу повз вітрини магазинів - новорічні ліхтарики і ефект "замерзлого скла". Хрещатик - анімація і ця ялинка із "Мілкою". Їду додому. Маршрутка. Розмови: "... коли ж це сніг випаде - знову будемо без снігу НР святкувати" - " ... да... не ждите снега, єто только в Россие - 60, а нам - то куда" (каже людина яка не шарить, що в Росії знаходиться одна з найхолодніших областей у світі). Водій вмикає "Просто Радіо" де Анна Балєнт(?) і діджей Андрій (?) знову заганяються на тему НР.
О! І ще - вдома у нас з*явилася ялинка. Такого не було років п*ять. Цевже традиція - ми купуємо ялинку акурат між 8 і 9 вечора 31 грудня і намагаємося її прикрасити до 11.00 щоб сісти і послухати яку ж знову лапшу повісить спочатку Путін росіянам, а потім нам наш Прізідєнт.
Всюди Новий Рік. До нього залишилося 4 дні. Через чотири дні буде дзвін бокалів, салати, прізідєнти, ... новий рік.
Із самого дитинства у мене із цим днем було багато згадок і очікувань. Я вірила у Діда. Дуже. Про те, що його не існує дізналася у 6 років, коли впросила батьків поставити ялинку біля мого ліжка і побачила як мама пікладає туди капці, які наступного ранку "приніс" мені Дід. Не то, щоб я не знала, що він не існує - чутки по садочку ходили ще й які, але мене це не дуже розстроїло. Я розуміла, що це ритуал, пов*язаний із обманом у всесвітніх масштабах, який зберігають усі батьки та їх дітки. І так, до 13 років до мене ходив пальоний "Дід". Після цих років ми з батьками розставили всі точки над "і" і тепер до мене досі ходить Дід, але під моїм невпинним наглядом.
Кожного року коли "куранти" починають бити 1, 2, 3... і аж до 12 я на перший удар пишу на папірці бажання, потім швидко його спалюю, попіл висипаю у бокал з шампанським і до 12 удару я встигаю всю цю попеляну радість проковтнути. Колись почула, що загадане таким чином бажання має збутися. Головне - бути швидким і лаконічним- лапідарність у написанні бажання виграє час для того, щоб нормально випити всю цю каламуть і не поперхнутися.
П*ять років поспіль бажання збуваються. Деколи іззапізненням на рік. Але збуваються. Правда не зовсім так, як бажаєш, але похибка незначна тому цьому методу довіряю.
Кожного року перед НР я купую всім подарунки. А зазвичай не купую, а роблю своїми руками - це може буи якась аромалампа, або листівка, або щось інше, пошите. На що натхнення вистачить.
Ще надсилаю листівки. Це мені надає якесь внутрішнє задоволеня і спокій. І це романтично. Адже хтось "на тому кінці" побачить твій почерк, відчує по-інакшому аніж бітові символи тебе і твої побажання...
Загалом, як ви могли помітити, новий рік робить із мене повну і щасливу дурепу, яка окрилена піснею Діна Мартіна "Лет іт снов" і чекає від новорічної ночі чудес і від нового року - здійснення усіх мрій.
Цього року немає новорічної дурепи. Немає відчуття наближення нового року. Бажання наряджати ялинку (ця традиція порушилася - моя зеленоголкова вже стоїть на балконі), немає сил робити подарунки, немає ідей які купувати. Я не знаю яке бажання загадувати. У мене все є. Те, що купується, не хочу. Те, що не купується - провтикала. На зміну всій цій новорічній мішурі приходить пасивне сприйняття. Зникає ефект "свята". Мене це лякає. Це занадто рано. Дуже.
Чекаю на своє новорічне диво. Хоча знаю, що цього року воно стопудово не прийде.
О! І ще - вдома у нас з*явилася ялинка. Такого не було років п*ять. Цевже традиція - ми купуємо ялинку акурат між 8 і 9 вечора 31 грудня і намагаємося її прикрасити до 11.00 щоб сісти і послухати яку ж знову лапшу повісить спочатку Путін росіянам, а потім нам наш Прізідєнт.
Всюди Новий Рік. До нього залишилося 4 дні. Через чотири дні буде дзвін бокалів, салати, прізідєнти, ... новий рік.
Із самого дитинства у мене із цим днем було багато згадок і очікувань. Я вірила у Діда. Дуже. Про те, що його не існує дізналася у 6 років, коли впросила батьків поставити ялинку біля мого ліжка і побачила як мама пікладає туди капці, які наступного ранку "приніс" мені Дід. Не то, щоб я не знала, що він не існує - чутки по садочку ходили ще й які, але мене це не дуже розстроїло. Я розуміла, що це ритуал, пов*язаний із обманом у всесвітніх масштабах, який зберігають усі батьки та їх дітки. І так, до 13 років до мене ходив пальоний "Дід". Після цих років ми з батьками розставили всі точки над "і" і тепер до мене досі ходить Дід, але під моїм невпинним наглядом.
Кожного року коли "куранти" починають бити 1, 2, 3... і аж до 12 я на перший удар пишу на папірці бажання, потім швидко його спалюю, попіл висипаю у бокал з шампанським і до 12 удару я встигаю всю цю попеляну радість проковтнути. Колись почула, що загадане таким чином бажання має збутися. Головне - бути швидким і лаконічним- лапідарність у написанні бажання виграє час для того, щоб нормально випити всю цю каламуть і не поперхнутися.
П*ять років поспіль бажання збуваються. Деколи іззапізненням на рік. Але збуваються. Правда не зовсім так, як бажаєш, але похибка незначна тому цьому методу довіряю.
Кожного року перед НР я купую всім подарунки. А зазвичай не купую, а роблю своїми руками - це може буи якась аромалампа, або листівка, або щось інше, пошите. На що натхнення вистачить.
Ще надсилаю листівки. Це мені надає якесь внутрішнє задоволеня і спокій. І це романтично. Адже хтось "на тому кінці" побачить твій почерк, відчує по-інакшому аніж бітові символи тебе і твої побажання...
Загалом, як ви могли помітити, новий рік робить із мене повну і щасливу дурепу, яка окрилена піснею Діна Мартіна "Лет іт снов" і чекає від новорічної ночі чудес і від нового року - здійснення усіх мрій.
Цього року немає новорічної дурепи. Немає відчуття наближення нового року. Бажання наряджати ялинку (ця традиція порушилася - моя зеленоголкова вже стоїть на балконі), немає сил робити подарунки, немає ідей які купувати. Я не знаю яке бажання загадувати. У мене все є. Те, що купується, не хочу. Те, що не купується - провтикала. На зміну всій цій новорічній мішурі приходить пасивне сприйняття. Зникає ефект "свята". Мене це лякає. Це занадто рано. Дуже.
Чекаю на своє новорічне диво. Хоча знаю, що цього року воно стопудово не прийде.