Прочитала я сьогодні ось цю статтю -
http://us2.campaign-archive1.com/?u=833bf5395122c8de57f99f863&id=853c245786.
Багато з чим згодна. Світ від нас багато чого очікує, а ми часто не хочемо пахати, а хочемо в еру 20-річних мільярдерів отримати все і одразу, і бажано ІРО свого стартапу рочки за два.
Та суть не в цьому. Головна як на мене думка - соц мережі брешуть. Точніше люди. Навіть не брешуть, а не показують іншу частину правди. Хто знає, скільки людині доводиться пахати, щоб в результаті показати свій відпочинок у Камбоджі? або диплом із конкурсу (після купи програшів)?
Ми показуємо себе успішних на ФБ, інші теж - тому і депресії. Порівнюймо себе із собою колишніми. Перевершуємо себе. Досягаємо своїх цілей.
Так-от про що я. Мої мрії починають здійснюватись, Реально. Постійно і багато. Багато хто сріє про те, що я маю зараз. Ну а я? Я дєвочька. Я незадоволена. Мені здається що це не мої рішення, а рішення, які приймаються за мене. Мені хочеться бігти із зони комфорту, яку мені створюють, бо реально дуже некомфортно мені ще не було. А я хочу spicy feelings. Бліін.
Сьогодні відправила 6 "листівок щастя" - не те, щоб хочу, а те, щоб спробувати долю. Знаєте, не дуже круто, коли нема за що чіплятись у житті. А те, за що варто чіплятись дуже аморфне і неясне. Що робити далі? Ну намалювала собі "план дій" на 3 роки - буду здійснювати! Всім піс!