А ще, у мене так, буває хандра. Депресії. "Упадок" сил. Розчарування. Роздратування. Навіть істерики.
У мене буває ПМС, болить час від часу серце, голова (тіло недосконале і якщо щось болить - значить я досі жива). Я можу нагрубити людям, матюкнутися, ненавидіти весь світ, забратися у свою маленьку скорлупочку. Час від часу я вважаю що навколо всі ідіоти, час від часу я так думаю про себе. Інколи мені хочеться ридати просто так. Я людина.
Але крізь весь цей стан емоцій є одна, яка всеодно завжди залишається незмінною - вдячність. Всім тим людям, хто зі мною, не зі мною, на відстані, приходить у гості, слухає зі мною музику, робить спільні проекти, просто втикає рахом зі мною, п*є каву, їде у нові місця, робить розумні і дурні речі, вчиться у Франції, любить снайперів, захоплюється хаблами, штурхає мене у руку, постійно телефонує і піклується, просто посміхається у метро, злиться на мене, навіть каже за спиною погані речі, допомагає і оберігає, любить і ненавидиить і т.д. і т.п. Я навіть вдячна тим людям, які постять на ФБ і у ВК тисячі фоточок у один альбом, які "slightly differs", навіть тим, хто постить фото котів і квіточок. Загалом, я вдячна всім-всім вам, оскільки ви робите моє життя таким, яке воно є, ви ті "інгредієнти", без яких неможливо існувати і ви наповнюєте мене своїми враженнями та ідеями. Спасибі вам велике! Сподіваюся що і від мене ви отримуєте хоч маленьку часточку того позитиву і тих флюідів, які даєте мені. Спасибі!
Live and be grateful. I am.