Gender issues
Приблизно "розклад сил" у світі 49/51. Якось не за Парето, але то такоє. Хлопців більше і вмирають вони раніше, та й співвідношення таке не всюди, але тут не про демографічну демагогію (хто хоче прочитати більше про співвідношення М/Ж - проше бардзо до Вікі). Ми всі знаємо "історію" про Адама і Єву (божественна християнська версія), мавпочку М і Ж (дарвіністська), клітинки (теорія коацерватів), і т.д. (залежно від культури країни). Але висновок один - Людство = М+Ж. Ок.
Всі ми також знаємо історію про те, що з давніх-давен чоловіки валили мамонтів, а жінки сиділи вдома, переживали, варили первісні борщі і виховували з десяток малюків (якщо не вмирали під час пологів). Час ішов, материки рухались (спочатку була Пангея, потім вона поділилася на Лавразію та Гондвану), а потім люди опинилися на 6 континентах, на яких поселились наші (пра-пра-пра)^пра. Кожен собі вигадав релігію. У якійсь - було багато богів і моногамія, у якійсь - полігамія. З моногамією все ясно, а от із полігамією було тяжко - всі чоловіки на вищому щаблі влади і сили забирали собі всіх жінок, іншим нічо не діставалось і були бунти, війни (на цьому ґрунті), принаймні існує така версія. Але потім і в більшості тих країн була встановлена моногамія (або полі-полі-полігамія замінилась тільки полігамією). І фішка у чому, у суспільстві, здебільшого патріархальному було завжди як: "Жінко, твоє місце на кухні", а чоловіки у той час трохи працювали, трохи з друзями на футбол пиво ходили, приходили додому у "домашній затишок" підготовлений господинею і "нє брєзгувалі" час від часу нагадувати "хто гроші у дім приносить". І чомусь хатня робота як "альтернативна вартість" (поняття яке ми, фінансисти, інколи використовуємо) тих грошей ніколи не враховувалась. Якщо жінка у далекі часи вчилася, чи, не дай Боже, працювала, то капєц... Суспільство вважало то ненормальним. Так формувалися стереотипи.
Місце жінки на кухні.
Чоловік - приносить гроші додому.
Жінки надто емоційні і не здатні логічно мислити.
Робота для жінки - жіноча.
Коли жінка іде на чоловічу роботу - вона втрачає свою жіночність.
і т.д. і т.п.
Стереотипи закріплювалися релігією, культурою, інколи правом і економікою. Все було би добре. І наче для всіх (ті одиниці, які йшли "проти течії" - ну що ж, були би "жертвою свого часу"). Але прийшло 21 сторіччя і жінки мають право голосу, стають президентами і прем*єр-міністрами великих країн, директорами ТНК, починають отримувати все більше освіту і починають прагнути чогось, окрім "сімейних радощів" - себто "радощів професійних". Чоловіки таких жінок, канєшна, в ауті. Бо вони ходять з друзями на футбол і взнають що Галя Петі готує афігєзні вареники щодня, а його жінка - тільки по вихідних, бо тільки тоді часу є. А тут ще мама "нагнітає", цією ж темою. А він її любить. Але потім ставить перед вибором - або сім*я і вареники, або робота. Наслідок? Самітні мами.
Нижче наведені "витяги" із дослідження одної файної (у наших економічних колах, та й взагалі) компанії McKinsey - "Woman Matters 2011". Загалом у дослідженні йдеться більше про соціальні ініціативі у ґендерній сфері, але там є чудова статистика про професійні кар*єрні "стежки" жінок і чоловіків. Виглядають вони приблизно отак:
По-перше у компаніях зазвичай працює більше чоловіків. До мідл-позиції із початкових 37% жінок доходить трохи більше половини, до сініора доростає ще половина, у виконавчих комітетах жінок ще менше, а із СЕО то взагалі плачевна ситуація (і мені здається що жінка стає СЕО тіки у власній компанії). Можливо це "нерепрезентативна вибірка"(країни - Норвегія, Швеція, ВБ і подівбні), або ж тут криється дещо глибші психологічно-соціальні фактори як-то бажання мати і утримувати сім*ю, ймовірність завагітніти і просто те, що чоловіків люблять просувати кар*єрною драбиною. Без абід.
Із цієї чудової діаграми видно, що нам, дівчата, дорога в FMCG або в Укрзалізницю, якщо хтось із нас часом задумає стати СЕО - там шанси більші. Хоча науково доведено, що компанії, СЕО яких є жінки або у Виконавчих Радах який багато жінок є більш орієнтованими на перспективу, і "моральний дух" таких компаній в середньому вищий. Взяти приміром тих же керівників-жінок держав - а воєн-то було поменше і економіка процвітала.
Взагалі, я би не написала цього поста, якби не одна пара із "менеджменту персоналу", де були порушені оці "ґендерні" питання. Хто що робить? Хто скільки всього робить? Ви знали, що жінки у світі створюють до 70% загального ВВП? (якщо виміряти вартість тих "товарів і послуг", які вони виробляють - прання, прасування, їжа і т.д.) А додайте до цього ще "час на роботі". Є така файна фраза: "добре бути жінкою - після роботи прийшла додому, поприбирала, попрасувала, їсти приготувала і все! роби що захочеш!" Іронічно, але тру. Жінка на хатню роботу витрачає на тиждень до 30 годин, чоловік - близько 3х. Наче і все нормально, з погляду нашого суспільства, але тут часу на роботу, а отже і на самореалізацію немає.
Хотіла я написати тут про історію одного хлопчика і дівчинки і про те, як він їй пропонував "виховувати дітей і доглядати по дому а ти будеш працювати, якщо дуже хочеш", а вона до того поставилася не дуже добре, але потім зрозуміла що у цьому є сенс, але не буду. Є приклади сімей, де існують партнерські стосунки і хатня робота не тільки на одній жінці, хотілося би такого більше.
Ґендер, на противагу всім моїм давнішим уявленням - це не синонім слова "стать". Ґендер - це скоріше психологічна категорія "відчуття приналежності і поведінки до певної статі". Тут є місце і "залізним леді" (стать Ж/ґендер М) і метросексуалам (навпаки). Ну не треба все під одну стереотипну лінійку креслити. Не треба.
Я не феміністка, сексистка чи шовіністка. Питаннями ґендеру раніше не займалася і не цікавилася, АЛЕ на написання цього посту мене сподвигла розмова, почута об 11 ночі у переході у Деснянському районі. Назустріч мені ішло троє - дві жінки і один чоловік. Одна жінка каже: "... ну так, їй треба навчитись служити чоловікові" (розмова про якусь спільну знайому, яка незодавно одружилася, можливо вирвано із контексту) АЛЕ народ, яке СЛУЖИТИ? Кому? Не хочу бути банальною, але надворі 21 сторіччя! Рабство давно відмінили, панщину теж. Жінки навіть право голосу мають, навіть у школах вчаться і ВНЗ, яке служіння? Образливо що це такий менталітет. Більшості.
Стаття написана за мотивами Woman Matters 2011 Report by McKinsey, за покликом душі після "підслуховування" розмов перехожих та після прочитання журналу Forbes Woman.
Всі ми також знаємо історію про те, що з давніх-давен чоловіки валили мамонтів, а жінки сиділи вдома, переживали, варили первісні борщі і виховували з десяток малюків (якщо не вмирали під час пологів). Час ішов, материки рухались (спочатку була Пангея, потім вона поділилася на Лавразію та Гондвану), а потім люди опинилися на 6 континентах, на яких поселились наші (пра-пра-пра)^пра. Кожен собі вигадав релігію. У якійсь - було багато богів і моногамія, у якійсь - полігамія. З моногамією все ясно, а от із полігамією було тяжко - всі чоловіки на вищому щаблі влади і сили забирали собі всіх жінок, іншим нічо не діставалось і були бунти, війни (на цьому ґрунті), принаймні існує така версія. Але потім і в більшості тих країн була встановлена моногамія (або полі-полі-полігамія замінилась тільки полігамією). І фішка у чому, у суспільстві, здебільшого патріархальному було завжди як: "Жінко, твоє місце на кухні", а чоловіки у той час трохи працювали, трохи з друзями на футбол пиво ходили, приходили додому у "домашній затишок" підготовлений господинею і "нє брєзгувалі" час від часу нагадувати "хто гроші у дім приносить". І чомусь хатня робота як "альтернативна вартість" (поняття яке ми, фінансисти, інколи використовуємо) тих грошей ніколи не враховувалась. Якщо жінка у далекі часи вчилася, чи, не дай Боже, працювала, то капєц... Суспільство вважало то ненормальним. Так формувалися стереотипи.
Місце жінки на кухні.
Чоловік - приносить гроші додому.
Жінки надто емоційні і не здатні логічно мислити.
Робота для жінки - жіноча.
Коли жінка іде на чоловічу роботу - вона втрачає свою жіночність.
і т.д. і т.п.
Стереотипи закріплювалися релігією, культурою, інколи правом і економікою. Все було би добре. І наче для всіх (ті одиниці, які йшли "проти течії" - ну що ж, були би "жертвою свого часу"). Але прийшло 21 сторіччя і жінки мають право голосу, стають президентами і прем*єр-міністрами великих країн, директорами ТНК, починають отримувати все більше освіту і починають прагнути чогось, окрім "сімейних радощів" - себто "радощів професійних". Чоловіки таких жінок, канєшна, в ауті. Бо вони ходять з друзями на футбол і взнають що Галя Петі готує афігєзні вареники щодня, а його жінка - тільки по вихідних, бо тільки тоді часу є. А тут ще мама "нагнітає", цією ж темою. А він її любить. Але потім ставить перед вибором - або сім*я і вареники, або робота. Наслідок? Самітні мами.
Нижче наведені "витяги" із дослідження одної файної (у наших економічних колах, та й взагалі) компанії McKinsey - "Woman Matters 2011". Загалом у дослідженні йдеться більше про соціальні ініціативі у ґендерній сфері, але там є чудова статистика про професійні кар*єрні "стежки" жінок і чоловіків. Виглядають вони приблизно отак:
По-перше у компаніях зазвичай працює більше чоловіків. До мідл-позиції із початкових 37% жінок доходить трохи більше половини, до сініора доростає ще половина, у виконавчих комітетах жінок ще менше, а із СЕО то взагалі плачевна ситуація (і мені здається що жінка стає СЕО тіки у власній компанії). Можливо це "нерепрезентативна вибірка"(країни - Норвегія, Швеція, ВБ і подівбні), або ж тут криється дещо глибші психологічно-соціальні фактори як-то бажання мати і утримувати сім*ю, ймовірність завагітніти і просто те, що чоловіків люблять просувати кар*єрною драбиною. Без абід.
Із цієї чудової діаграми видно, що нам, дівчата, дорога в FMCG або в Укрзалізницю, якщо хтось із нас часом задумає стати СЕО - там шанси більші. Хоча науково доведено, що компанії, СЕО яких є жінки або у Виконавчих Радах який багато жінок є більш орієнтованими на перспективу, і "моральний дух" таких компаній в середньому вищий. Взяти приміром тих же керівників-жінок держав - а воєн-то було поменше і економіка процвітала.
Взагалі, я би не написала цього поста, якби не одна пара із "менеджменту персоналу", де були порушені оці "ґендерні" питання. Хто що робить? Хто скільки всього робить? Ви знали, що жінки у світі створюють до 70% загального ВВП? (якщо виміряти вартість тих "товарів і послуг", які вони виробляють - прання, прасування, їжа і т.д.) А додайте до цього ще "час на роботі". Є така файна фраза: "добре бути жінкою - після роботи прийшла додому, поприбирала, попрасувала, їсти приготувала і все! роби що захочеш!" Іронічно, але тру. Жінка на хатню роботу витрачає на тиждень до 30 годин, чоловік - близько 3х. Наче і все нормально, з погляду нашого суспільства, але тут часу на роботу, а отже і на самореалізацію немає.
Хотіла я написати тут про історію одного хлопчика і дівчинки і про те, як він їй пропонував "виховувати дітей і доглядати по дому а ти будеш працювати, якщо дуже хочеш", а вона до того поставилася не дуже добре, але потім зрозуміла що у цьому є сенс, але не буду. Є приклади сімей, де існують партнерські стосунки і хатня робота не тільки на одній жінці, хотілося би такого більше.
Ґендер, на противагу всім моїм давнішим уявленням - це не синонім слова "стать". Ґендер - це скоріше психологічна категорія "відчуття приналежності і поведінки до певної статі". Тут є місце і "залізним леді" (стать Ж/ґендер М) і метросексуалам (навпаки). Ну не треба все під одну стереотипну лінійку креслити. Не треба.
Я не феміністка, сексистка чи шовіністка. Питаннями ґендеру раніше не займалася і не цікавилася, АЛЕ на написання цього посту мене сподвигла розмова, почута об 11 ночі у переході у Деснянському районі. Назустріч мені ішло троє - дві жінки і один чоловік. Одна жінка каже: "... ну так, їй треба навчитись служити чоловікові" (розмова про якусь спільну знайому, яка незодавно одружилася, можливо вирвано із контексту) АЛЕ народ, яке СЛУЖИТИ? Кому? Не хочу бути банальною, але надворі 21 сторіччя! Рабство давно відмінили, панщину теж. Жінки навіть право голосу мають, навіть у школах вчаться і ВНЗ, яке служіння? Образливо що це такий менталітет. Більшості.
Стаття написана за мотивами Woman Matters 2011 Report by McKinsey, за покликом душі після "підслуховування" розмов перехожих та після прочитання журналу Forbes Woman.