Із усіх історичних подій (мені відомих) є одна, яка найбільш кричуще не вписується ні у які моральні рамки і яка показує наскільки гнилим, жорстоким, боягузливим, безвільним буває суспільство і наскільки вбивчою у такому суспільстві може бути воля всього лиш однієї людини. Це - директива Сталіна "Ні кроку назад". Непогата така мотивація!
Якщо ви солдат, який бореться за свою країну, за якусь ідею (неясно яким боком вона вигідна вам, бо ви - просто пішак у шаховій партії), то попереду за цими цифрами "277" стоять ваші вороги, яких ви маєте вбити. Або вмерти. А позаду стоять НКВДсти, задача яких вбити вас якщо часом ви не захочете вмирати і побіжите назад. Непогана "профілактика" проти дезертирства, вроді. Якщо тільки генерали боги і пропонують тільки "розумні" варіанти і кльово оцінюють ситуацію на полі битви, а не сидять за лінією фронту і качають свої "нада". За оцінками різних експертів на війні було вбито росіян (в т.ч. близько 6 млн. українців і інших національностей) близько 27 мільонів. В той час як німців вмерло всього 9 мільонів. 27-9 мільонів безглуздих смертей, коли на "амбразури" радянські молдати кидалися без патронів. Бо з одного боку - за Родіну, а з іншого, якщо не за Родіну, то тебе вб*ють. Нелюди.
Жодна війна не приносила ніколи нікому вигоди із "простих" людей. Тут завжди були є і будуть інтереси вищих кіл і авторитетів, які лобіюють свої інтереси. А люди віками вбивали подібних собі невинних людей, які теж зранку встають і чистять зуби, кладуть у рота їжу і топають на роботу.
Так. Я пацифіст.
Так. Я проти війни.
І так. Ідіоти є. Щонайгірше, ми часто можемо бути залежними від них.
Навіяно 9-им травня.