Глобалізм
Сьогодні зустріла давню хорошу знайому. Трохи поговорили. Їде у Америку на літо. Чому? Батьки переїхали туди жити. Нещодавно. Не факт що на завжди, але факт, що переїхали.
Чесно кажучи, у мене після цієї розмови кут світобачення змінився акурат мінімум на 10 градусів.
Я знаю, що українська діаспора у Америці та Канаді одна з найбільших.
Я знаю, що молоді отримують грін карту, їдуть і не повертаються.
Я чула, що ТАМ бізнес вести краще.
Я навіть можу припустити що із усією любов*ю до України, до її чудової природи, все-таки щирих людей, але бездумного керівництва банди і негативних прогнозів трендвотчерів, люди звідси ХОЧУТЬ поїхати.
Але отак. Люди, яким вже є або своро буде 50 років - взяли і поїхали. Це ж просто взяти і змінити життя. Це просто чудово!
Мені здається що все-таки існує певний вік для змін. Але тут не про це.
Моє світобачення змінилось дуже-дуже. Якось в одну мить "стрельнула мисля" що Америка, вона не така вже й далека. Нью-Йорк - не фікція. Що ми сидимо у цій бляшанці, яка називається "Україною" і прогниваємо від дії бактерій, які звуться "командою". Ну... суто теоретично, можна конкретні реформи провести. Але ж якщо мислити глобально-глобально, то ми сьогодні не обмежуємося кордонами однієї країни. Світ глобалізувався. Шалено. Ми це вже розуміємо. А наші батьки ще ні.
І я можу тут жити. Я можу жити будь-де. І повертатися знову сюди. Або постійно звідси виїжджати.
Хочу подорожувати.
Чесно кажучи, у мене після цієї розмови кут світобачення змінився акурат мінімум на 10 градусів.
Я знаю, що українська діаспора у Америці та Канаді одна з найбільших.
Я знаю, що молоді отримують грін карту, їдуть і не повертаються.
Я чула, що ТАМ бізнес вести краще.
Я навіть можу припустити що із усією любов*ю до України, до її чудової природи, все-таки щирих людей, але бездумного керівництва банди і негативних прогнозів трендвотчерів, люди звідси ХОЧУТЬ поїхати.
Але отак. Люди, яким вже є або своро буде 50 років - взяли і поїхали. Це ж просто взяти і змінити життя. Це просто чудово!
Мені здається що все-таки існує певний вік для змін. Але тут не про це.
Моє світобачення змінилось дуже-дуже. Якось в одну мить "стрельнула мисля" що Америка, вона не така вже й далека. Нью-Йорк - не фікція. Що ми сидимо у цій бляшанці, яка називається "Україною" і прогниваємо від дії бактерій, які звуться "командою". Ну... суто теоретично, можна конкретні реформи провести. Але ж якщо мислити глобально-глобально, то ми сьогодні не обмежуємося кордонами однієї країни. Світ глобалізувався. Шалено. Ми це вже розуміємо. А наші батьки ще ні.
І я можу тут жити. Я можу жити будь-де. І повертатися знову сюди. Або постійно звідси виїжджати.
Хочу подорожувати.