Олександрівка
Звонять мені, значить, з військомату, кажуть, щоб приїхав. Ну то я зібрався та й поїхав, воно, наче й не далеко, 50 кілометрів, але все одно не в місті ж. А так як прописаний я в селі, то військомат в мене в Олександрівці.
Приїхав, а там нікого нема. Пішов в другий, сказали будуть після обіду. Пішов я бродить по селищу. Дивиця там нема чого, по суті. За день можна обійти все, мабуть. То побродив я трохи та й сів собі недалеко від військомату на лавочку. Як виявилось то алея на честь АТОшників.
Прийшов час, я й пішов на прийом. Дали мені медальку учасника АТО, та й погнав я на вокзал. А автобус аж в 6 годин. Пішов я на трасу ловить попутку, чи київський автобус. Перейшов ще раз міст через сивий Тясмин, що несе під кригою свої води далі до Холодного Яру. Спіймав попутку, та й поїхав додому.
Звонят мне, значит, с военкомата, говорят, что бі приехал. Ну то я собрался и поехал. Оно, вроде, и не далеко, 50 километров, но все равно не в городе же. А так, как я прописан в селе, то военкомат в Александровке.
Приехал, а там никого нет. пошел во второй, сказали, что будут после обеда. Пошел я гулять по поселку. Смотреть там особо нечего, по сути. За день можно обойти все, наверное. То побродил я немного да и сел на лавочку. Как оказалось єто алея в честь АТОшников.
Пришло время, пошел я на прием. Дали мне медальку учасника АТО, да и погнал я на вокзал. Автобус аж 6 часов. Пошел я на трасу ловить попутку, или киевский автобус. Перешел мост через седой Тясмин, что несет подо льдом свои воді дальше к Холодному Яру, поймал попутку , да и поехал домой.
Приїхав, а там нікого нема. Пішов в другий, сказали будуть після обіду. Пішов я бродить по селищу. Дивиця там нема чого, по суті. За день можна обійти все, мабуть. То побродив я трохи та й сів собі недалеко від військомату на лавочку. Як виявилось то алея на честь АТОшників.
Прийшов час, я й пішов на прийом. Дали мені медальку учасника АТО, та й погнав я на вокзал. А автобус аж в 6 годин. Пішов я на трасу ловить попутку, чи київський автобус. Перейшов ще раз міст через сивий Тясмин, що несе під кригою свої води далі до Холодного Яру. Спіймав попутку, та й поїхав додому.
Звонят мне, значит, с военкомата, говорят, что бі приехал. Ну то я собрался и поехал. Оно, вроде, и не далеко, 50 километров, но все равно не в городе же. А так, как я прописан в селе, то военкомат в Александровке.
Приехал, а там никого нет. пошел во второй, сказали, что будут после обеда. Пошел я гулять по поселку. Смотреть там особо нечего, по сути. За день можно обойти все, наверное. То побродил я немного да и сел на лавочку. Как оказалось єто алея в честь АТОшников.
Пришло время, пошел я на прием. Дали мне медальку учасника АТО, да и погнал я на вокзал. Автобус аж 6 часов. Пошел я на трасу ловить попутку, или киевский автобус. Перешел мост через седой Тясмин, что несет подо льдом свои воді дальше к Холодному Яру, поймал попутку , да и поехал домой.