"Мачуха доля відірвала наших дідів Запорожців від матернього лона й закинула їх на Кубань. Більше ста літ жили ми тут сиротами по степах, по плавнях, по горах без матернього догляду ... Царі, робили все, щоби вибити з наших голів, з наших душ пам'ять про Україну й любов до Матері. Царі хотіли зробити з нас душогубів, хотіли, щоб ми, коли прийде той слушний час, час визволення України, своїми руками задавили ту волю, щоб ми свої шаблі пополоскали в крові Матері ..."
Так казав Микола Рябовіл, голова Кубанської крайової військової Ради Самостійної Кубанської Народної Республіки, уродженець кубанської станиці Дінська, сто років тому.
А тепер вони роблять все з точністю до навпаки. От мені цікаво, бо про кубанців воюючих проти нас я знаю точно, а чи є ті, що за нас.
"Мачеха судьба оторвала наших дедов Запорожцев от метеринского лона и закинула их на Кубань. Больше сотни лет жили мы тут сиротами по степях, по плавнях, по горах без материнского ухода... Цари делали все, чтоб выбить из наших голов, с наших душ память про Украину и любовь к Матери. Цари хотели сделать из нас душегубов, хотели, что бы мы, когда придет тот соответственный час, час освобождения Украины, своими руками задавили ту свободу, чтобы мы свои сабли пополоскали в крови Матери..."
Так говорил Николай Рябовол, глава Кубанского краевого военного Совета Сомостоятельной Кубанской Народной Республики, уроженец кубанской станицы Донская, сто лет тому.
А теперь они делают все с точностью до наоборот. Вот мне интересно, так как про кубанцев воюющих против нас я знаю точно, а есть ли те, что воюют за нас?
П.С. СловаРябовола изначально на украинском языке.