Що то було? Невже НЛО?
Я вже тут була колись. Років 18 тому, здається. Для мене - нещодавно, для когось - ціле життя, для науки...?
Тоді, першого разу мене супроводжував Роман Новосядлий, завідувач астрономічною обсерваторією та дослідник різних енелошних явищ (воно якось називається по науковому. але суть там така - знайти інопланетян і вступити з ними в контакт).
Це були часм, коли по ТВ показували серіал про Скаллі та Малдера. І я все намагалася витягти зі свого гіда історій, про те як він запеленгував інопланетний корабель. Здається, таких історій не було. Але він щиро вірив, що інопланетний контакт буде.
Зате для мене ввімкнули електронний телескоп, розвели дах і спімали якийсь супутник. Мені дали подивитися в окуляр і на екрані монітора показували як той супутник рухається і ще щось там. Чесно кажучи, мені воно не було цікаво. Мене цікавили тільки інопланетяни. Проте ніякого НЛО я не побачила.
Звісно, зараз би мені показали дещо інше: запеленгували би супутник, який ловить сигнал моєї мобілки і миттєво б повідомили мені де я знаходжуся :). Це одна із можливостей, що вміють астрономи.
А тоді я ще подивилася на зорі в зоряний мікроскоп. І на багато років забула про обсерваторію. Моє життя тривало собі. І я гадала, що й зоряно-астрономічна наука України теж потроху розвивається. Хай не семимильними кроками, але ж не стоїть на місці.
Так, вона не стояла, як показав візит минулих вихідних. Вона - відкотилася в минуле. Те, чем пишалися наші астрономи, просто не існує. Прилади не існують, мікроскопи роками стоять розібрані. І астрономи просто не знають уже до кого волати, аби ситуація змінилася.
Отож, що ми побачили там... Співробітники обсерваторії, мяко кажучи, давно вже не молоді.
А це той самий хвалений електронний телескоп. Цього разу його не вмикали і не розводили даху. Бо все одно він не в робочому стані, бачите - навіть дзеркало таке мутне. А мутне воно від традиційної львівської вологи. Естонські спеціалісти, які виготовили телескоп, не врахували цю вологу. Вже на місці астрономи придумали, як з цим боротися. Дзеркала, які завсм виходять зі вжитку, возять в Одесу очищувати. Це ще не замінили, нове дзеркало знаходиться в скрині. А на скрині в даний момент сиджу я, бо так зруніше слухати і фоткати.
Так ось, хоча ці телескопи не пеленгують інопланетян, зате добре пеленгують різні штучні супутники, запущені людиною. І в свій час було вирішено об'єднати їх в одну систему спостереження за тим, що ж діється в небі України. Однакове обладнання було завезено в Ужгород, Львів, Одесу, Київ і ще в якесь місто (забула я). Але систему не вдалося запустити. бо в Ужгороді (кажуть) охоронці напилися, а злодії взяли, та й викрали телескоп. Уявлення не маю кому він і для чого знадобився. Але поки ужгородська обсерваторія (є така?!) не поставить свого телескопа, так і шастатимуть над нами безконтрольні різні НЛО.
А ці фото з кімнати відпочинку астрономів. Звісно, опалення тут нема, яке опалення. коли тут дах їздить туди-сюди. Ну але як працювати, коли на голову капає?
А це дах такий, нерозводний, але і не надійний
А так виглядають ззовні будівлі з зоряними телескопами
А це - залишки зоряного телескопа. Пан Валерій, що проводив нам екскурсію, і вже зараз знаходиться на пенсії та доглядає за тим, що залишилося, надивився в окуляр цього телескопа 500 годин. Якщо зважити, що чистого безхмарного нема над Львовом та областью майже не буває, то це - дуже багато. Зазвичай дивився сам. Бо астроному для роботи потрібно чисте нема, телескоп і самотність. Проте часто до нього навідувалися лісові мешканці, наприклад тваринка соня, яким теж кортіло зазирнути в далекі невідомі світи. Проте зараз дивитися вже нема у що. Два роки тому телескопи розібрали для ремонту і до сих пір їх ніхто не зремонтував.
Тому єдиний прилад, в який астрономи дивляться на зорі - це військоіий бінокль, який сюди потрапив після розформування військової кафедри універу. Для роботи - недостатньо. А щоб задовільнити ностальгію за зорями - то можна
Зрештою, астроном пан Валерій розуміє, що наукової користі від цих зоряних телескопів уже немає. Всі вони годяться хіба для туристів. То ж він готовий водити сюди екскурсії та розказувати все, що знає. Причому - робить це абсолютно безкоштовно. Йому вистачає нашого "дякую" та нашого захоплення тим, чому він віддав все своє життя.
Тож, велике ДЯКУЮ за цю екскурсію. Треба приїжджати туди частіше.