Поливка з чігами
Мабуть, тільки закарпатці зрозуміли, що йдеться не про супчик з равликами, а про курячий бульйончик з особливими макарошками
Як я вчора й обіцяла, сьогодні розкажу про прливку з чігами.
Чіги, це вам не абищо! Чіги - це статус дівки в селі. Чіги робилися і подавалися тільки на весіллі. Точніше, чіги робилися до весілля, а на весіллі подавалася поливка з чігами.
Чіги робилися за місяць чи й більше до весілля. Для цього мама вже засватаної дівки кликала всіх родичок, сусідок, нанашок та інших жін робити чіги. Так і кликала:
- Марйьо! Гафіє! Анцьо! Олено! Ци чуєш, га?! Йди до нас чіги робити!
Кликала голосно, аби й на іншому кутку села чули, що у нас дівка засватана чіги роблять. І далі:
- Юльчо!...
Хоча ні, Юлч робити чіги не кликали. Юлчами в нашому селі корів та й мачок називали. То ж від них ніякого хосна на чігаг.
Роблення чіг у селі - це майже вечорниці. Збиралися жони та й дівки після того, як кожна здоїла свою корову. І йшли зі своїми паличками и решіточками.
А, ви ж, певно, не знаєте як ті чіги робляться? Кожна газдиня має таку дрібну-маленьку решіточку і тонесеньку паличку. На час, коли жони й дівки прийдуть, уже має бути вимісене тісто на чіги й деяке - розкачане. Потім його рішуть на маленькі ромбики, може сантиметр на півтора. Кожен ромбик закручується навколо палички, вжик - провели паличкою по рушіточці і - чіга готова. Я почала робити чіги десь років з 5.
Але руки роблять, а язики... Звісно, на велику свальбу треба багато чіг наробити. Проте основна мета цих зборищ інша. Мати засватаної дівки хвалиться, що її Марічку вже засватали і вона заміж йде. А от Анця Гафіїна на чіги не кличе.
І не бай, що, можливо, через тиждень і до Анці треба буде йти на чіги. І не бай, що Анця - пята дитина в родині, а Марічка - перша. Серце матері радіє, що її дитину скорше засватали.
І вже вдома я дізнаюся від буркотіння тітки, що ота Гафія років 30 тому встигла швидше заміж вийти, ніж оця Марічкина мати. А ось тепер - настала відплата :)
А потім у селі настане череда весіль і ми будемо їсти поливку з чігами аж до посту :)
Ага, а ось і сама поливка.
Як я вчора й обіцяла, сьогодні розкажу про прливку з чігами.
Чіги, це вам не абищо! Чіги - це статус дівки в селі. Чіги робилися і подавалися тільки на весіллі. Точніше, чіги робилися до весілля, а на весіллі подавалася поливка з чігами.
Чіги робилися за місяць чи й більше до весілля. Для цього мама вже засватаної дівки кликала всіх родичок, сусідок, нанашок та інших жін робити чіги. Так і кликала:
- Марйьо! Гафіє! Анцьо! Олено! Ци чуєш, га?! Йди до нас чіги робити!
Кликала голосно, аби й на іншому кутку села чули, що у нас дівка засватана чіги роблять. І далі:
- Юльчо!...
Хоча ні, Юлч робити чіги не кликали. Юлчами в нашому селі корів та й мачок називали. То ж від них ніякого хосна на чігаг.
Роблення чіг у селі - це майже вечорниці. Збиралися жони та й дівки після того, як кожна здоїла свою корову. І йшли зі своїми паличками и решіточками.
А, ви ж, певно, не знаєте як ті чіги робляться? Кожна газдиня має таку дрібну-маленьку решіточку і тонесеньку паличку. На час, коли жони й дівки прийдуть, уже має бути вимісене тісто на чіги й деяке - розкачане. Потім його рішуть на маленькі ромбики, може сантиметр на півтора. Кожен ромбик закручується навколо палички, вжик - провели паличкою по рушіточці і - чіга готова. Я почала робити чіги десь років з 5.
Але руки роблять, а язики... Звісно, на велику свальбу треба багато чіг наробити. Проте основна мета цих зборищ інша. Мати засватаної дівки хвалиться, що її Марічку вже засватали і вона заміж йде. А от Анця Гафіїна на чіги не кличе.
І не бай, що, можливо, через тиждень і до Анці треба буде йти на чіги. І не бай, що Анця - пята дитина в родині, а Марічка - перша. Серце матері радіє, що її дитину скорше засватали.
І вже вдома я дізнаюся від буркотіння тітки, що ота Гафія років 30 тому встигла швидше заміж вийти, ніж оця Марічкина мати. А ось тепер - настала відплата :)
А потім у селі настане череда весіль і ми будемо їсти поливку з чігами аж до посту :)
Ага, а ось і сама поливка.