Добра стаття, хоча б тим, що в ній є посилання на конкретні сайти (от тільки хотілося б знати, які "деякі правозахисники" у нас сприяють викривленню фактів) і намагання розкрити спекуляцію довкола історичних фактів. Не сподобалося те, в якому демонічному світлі постає Росія. Після прочитання складається враження, що расизм тільки нею і спровокований, а те, що в Росії є адекватні люди, які з расизмом борються, якось проігноровано. Мені "пощастило" (чи таки пощастило - все-таки знання там давали грунтовні) навчатися в закладі, де все українське просто-таки насильницьки насаджувалося (Український гуманітарний ліцей). У нас теж був курс українознавства. Один час його викладав начитаний історик Григорчак І. М., який розповідав нам про поняття етносу, нації, державної нації тощо. Так от, у світі досі не існує єдиного поняття нації (хоча визначень напрацьовано десятки, якщо не більше, і всі ці визначення сформульовано в чиїхось інтересах), і я розумію шкільних вчителів,які не хочуть користуватися словосполученням "українська нація". А то вживання цих двох слів вимагає складного наукового коментаря на цілий семестр. Н-да. а потім цей курс нам викладав мужик, лекції якого були схожі на марення сивої кобили а-ля "Ісус походив від українців". І де гарантія, що на цих омріяних заняттях з байдуже чого - громадянського чи національного - виховання не буде такого ж викладача? Який буде казочки про предків учням розповідати? От де жах - так це підручники. У підручниках з літератури мало такого, за що можна любити українську літературу, а її таки є за що любити, у ній є твори, проблематика яких виходить далеко за межі тільки України. Натомість нам насаджують "національне виховання"(звісно, не всі, це ж від учителя залежить), і ми читаємо вірші про мову, пісню і хліб. А про підручники з історії, де взагалі бувають ксенофобські висловлювання, добре написано тут: http://www.ji.lviv.ua/n28texts/yakovenko.htm То що, даємо підсрачника Комісії з моралі?)))) Мені реально цікаво, що з цим робити. Вибач, що так багато пишу.
Не сподобалося те, в якому демонічному світлі постає Росія. Після прочитання складається враження, що расизм тільки нею і спровокований, а те, що в Росії є адекватні люди, які з расизмом борються, якось проігноровано.
Мені "пощастило" (чи таки пощастило - все-таки знання там давали грунтовні) навчатися в закладі, де все українське просто-таки насильницьки насаджувалося (Український гуманітарний ліцей). У нас теж був курс українознавства. Один час його викладав начитаний історик Григорчак І. М., який розповідав нам про поняття етносу, нації, державної нації тощо. Так от, у світі досі не існує єдиного поняття нації (хоча визначень напрацьовано десятки, якщо не більше, і всі ці визначення сформульовано в чиїхось інтересах), і я розумію шкільних вчителів,які не хочуть користуватися словосполученням "українська нація". А то вживання цих двох слів вимагає складного наукового коментаря на цілий семестр.
Н-да. а потім цей курс нам викладав мужик, лекції якого були схожі на марення сивої кобили а-ля "Ісус походив від українців". І де гарантія, що на цих омріяних заняттях з байдуже чого - громадянського чи національного - виховання не буде такого ж викладача? Який буде казочки про предків учням розповідати?
От де жах - так це підручники. У підручниках з літератури мало такого, за що можна любити українську літературу, а її таки є за що любити, у ній є твори, проблематика яких виходить далеко за межі тільки України. Натомість нам насаджують "національне виховання"(звісно, не всі, це ж від учителя залежить), і ми читаємо вірші про мову, пісню і хліб.
А про підручники з історії, де взагалі бувають ксенофобські висловлювання, добре написано тут:
http://www.ji.lviv.ua/n28texts/yakovenko.htm
То що, даємо підсрачника Комісії з моралі?))))
Мені реально цікаво, що з цим робити.
Вибач, що так багато пишу.
Reply
Leave a comment