Мушмула германська родом з Кавказу (і германською була обізвана помилково:)
В культуру ведена в 1 тис. до н.е. і була цінною плодовою культурою аж до 18 ст., а потім вийшла з моди.
В Україну завозилася кілька разів - в середньовіччі (плоди мушмули використовуються у вірменській і караїмській національній кухні), в 19 ст., в сер. 20 ст. (як підщепа для низькорослих груш і ґрунтозакріплювальна культура). Але популярності не мала.
А дарма - хороша рослинка: красива - білі квіти, схожі на шипшинові, їстівна, невибаглива та цілюща.
Найстаріші рослини - в Софіївці. А ще в Криму біля Судака - там збереглися старі кримські сорти, які нині намагаються відновити. Є в багатьох ботсадах.
Різниця між дикою і сортовою мушмулою, як між дикою і сортовою яблунею - якщо в дички плоди біля 2 см, то в сортової 4-5 і до 7 см.
Українською мовою ця рослина називається - чишкун звичайний.
Польською - нєшпулка (nieszpułka jadalna) майже як італійською та іспанською Nespolo comune і níspero відповідно.
Російською - крім мушмули ще фігурують назви чишка або й шишка (за форму плоду).
Англійською фрукт називається common medlar.
Грузинською - егмартлі, дагмартлі, хутхугулі. По-тюркськи - азгилъ. Вірменською - зкер, зекері.
Німецькою - десяток назв.
Французькою - le néflier, parfois appelé mêlier, mesplier,
В багатьох європейських мовах назва так, які латиною чи похідна від неї (Mespilus germanica).
Ось такий перелік сортів є у англ. вікі 'Hollandia', 'Nottingham', and 'Russian',[2] 'Dutch' (also known as 'Giant' or 'Monstrous'), 'Royal', 'Breda giant', and 'Large Russian'. There are several cultivars, including 'Royal', 'Nottingham', and 'Dutch', which bears the largest fruit.
Особливістю мушмули є те, що її плоди стають їстівними або після підморожування, або 3-4місячного вилежування (тобто зібрані в жовтні доходять вони аж у лютому). З них готують всякі там повидла і подібні солодощі - з цукром, на меду, і пастилу без цукру. В Англії джем із мушмули називають "medlar cheese". А тверді осінні плоди квасять як огірки (це чи татарська, чи караїмська кухня).
Листя, зібране навесні, заварюють як чай, використовують у всяких імуностимулюючих настоянках (типу столистої настонки). Крім того, цей чай має кровоспинну та крововідновлювальну дію. Листя і сушені плоди заварюють від проносу, використовують при лікуванні харчових отруєнь і дизентирії. Загалом і плоди, і листя покращують роботу кишківника та печінки, допомагають засвоювати білкову їжу.
Як і всі пектиномісткі фрукти, плоди мушмули дуже корисні - запобігають старінню, окращують обмін речовин і т.д.
Настоєм із листя мушмули полощуть горло при ангіні.
Настій плодів на меду і горілці використовують для лікування бронхіту: на 5 плодів з кісточками та шкіркою розтерти з 2 ст. л. меду, додати 100 г горілки (чи іншого напою такої міцності); настоювати 5 днів; вживати підігрітим.
Настій насіння і листя на вині використовувався для лікування лихоманки, але точного рецепту я не знайшла.
Коротше, як кому випаде куштувати сортову мущмулу - не викидайте насіння:)
Ну і саджанці! Шукаю саджанці!
А ще є гібрид мушмули і горобини - називається Рябина Мичуринская десертная - це складний гібрид сорбаронії (тобто гібридів горобини й аронії) і мушмули.