кавоняв
Мале вже не Нявку не шипить. А хитро підлабузнюється.
"О шановна кицю! Я чула багато казок по твої подвиги! Можна я біля тебе тут скраєчку посиджу?" Нявка гарчить. Мала: "Я зовсім скраєчку..."
Нявка гнівається і йде в іншу кімнату, ходить кругами і гарчить. Йде в кухню поїсти. Хоче йти до мишок, а я їй: "Нявочко, вже пізно, собаки сплять під дверима. Холодно, дощ. І я вже в роздягнулася до сну..." Нявка гарчить і показує на двері, але я вдаю, що того не бачу і йду собі спати.
Під ліжком гарчить Нявка. Мале їй щось відповідає.
Тарас вимикає світло.
Я гарчу на обох.
Тарас каже: "Це тоді така колискова - гирри замість муррів..."
За хвилинку по мені вже тюпає Нявкицікус і влягається в ногах. Ще за дві хвлини приходить мале і лягає на плечі. Я вся така обкицена. Так мене всі люблять. що я аж не вірю своєму щастю.
Так ми і спимо до ранку.
Вранішні гиррри замість будильника. За хвилину від дверей на вулицю чути нявчання.
Я з просоння починаю повторювати вчорашню промову: "Нявко, май гідність - це твоя хата. Те, що в хаті з’явилася молодша кішка - не змінює твого статусу. І взагалі - проблеми слід вирішувати, а не тікати від них."
Нявка: "Яка гідність? Який статус? Ви тут що, подуріли всі? Я в туалет хочу, няаааав!"
За п’ять хвилин малявка теж голосно й виразно натякнула, що їй туди ж.
Що б ви жили сто год обидві - до будильника лишалосі якихось півгодини...
"О шановна кицю! Я чула багато казок по твої подвиги! Можна я біля тебе тут скраєчку посиджу?" Нявка гарчить. Мала: "Я зовсім скраєчку..."
Нявка гнівається і йде в іншу кімнату, ходить кругами і гарчить. Йде в кухню поїсти. Хоче йти до мишок, а я їй: "Нявочко, вже пізно, собаки сплять під дверима. Холодно, дощ. І я вже в роздягнулася до сну..." Нявка гарчить і показує на двері, але я вдаю, що того не бачу і йду собі спати.
Під ліжком гарчить Нявка. Мале їй щось відповідає.
Тарас вимикає світло.
Я гарчу на обох.
Тарас каже: "Це тоді така колискова - гирри замість муррів..."
За хвилинку по мені вже тюпає Нявкицікус і влягається в ногах. Ще за дві хвлини приходить мале і лягає на плечі. Я вся така обкицена. Так мене всі люблять. що я аж не вірю своєму щастю.
Так ми і спимо до ранку.
Вранішні гиррри замість будильника. За хвилину від дверей на вулицю чути нявчання.
Я з просоння починаю повторювати вчорашню промову: "Нявко, май гідність - це твоя хата. Те, що в хаті з’явилася молодша кішка - не змінює твого статусу. І взагалі - проблеми слід вирішувати, а не тікати від них."
Нявка: "Яка гідність? Який статус? Ви тут що, подуріли всі? Я в туалет хочу, няаааав!"
За п’ять хвилин малявка теж голосно й виразно натякнула, що їй туди ж.
Що б ви жили сто год обидві - до будильника лишалосі якихось півгодини...