Feb 25, 2014 17:22
За вікном від ранку сніговиця.
Білий сніг і білий світ.
Падає, сипе, лягає, вкриває... забілює світ.
Скорбота - не чорна. Чорною є земля, матір, основа, початок. Чорний - колір надії та праці. Скорбота - біла. Витерто всі барви. Притлумлене сонячне світло. Тихо. Тиша, біла тиша. Хвилинка мовчання.
Скорбота буває й червоною - коли кров волає до неба про помсту. Про суд. Вогонь ревності й туги за справедливістю.
Біле - тло для червоного.
Сніг.
Символічний шанс на чисту сторінку.
Ще трохи зимового перепочинку, перш ніж копати, саджати, сіяти.
Але сніг зійде - розстане і відкриє все сміття, яке не прибрали за осені, яке накидали за зиму. Ніхто не сховається від правди, ніхто не втече від праці.
...я відчувала цей сніг.
А прогноз погоди казав, що ні-ні, стабільна тепла погода на цілий тиждень, ну можливо, дощ...
За вінном від ранку сніговиця. А прогноз погоди в І-ті досі показує +3 і дощ.
Притча з прозорою мораллю - життя завжди більше, глибше, несподіваніше і складніше, ніж про нього пишуть. Життя - правдивіше. І тільки через досвід проживання його можливо пізнати, а не через читанян новин і прогнозів, тим паче, що не всі прогнози здійснюються:)
міркування про,
щоденне