вічнозелене
На власному досвіді пізнаю - в екзистенційному чи навіть у біблійному значенні - ази ландшафтного дизайну:)
Поживши майже чотири роки у власному будинку. В будь-яку погоду. Зима-весна-літо-осінь. Тут спальня, тут обіднй стіл, а тут я працюю, а тут релаксую-медитую-молюся... "Телевізор" - зона огляду. Кольористика і взаємодія.
Отже:)
Головна відмінність власного будинку від дачі - на дачі відпочивають, здебільшого у теплу пору року, а в будинку живуть, в тому числі й узимку, восени, ранньою весною... коли нічого не цвіте.
Звідси потреба не лише в квітучих рослинах (ранньоквітучих, пізньоквітучих, сухоцвітах), але й у вічнозелених і декоративнокорих.
Цього року я, крім троянд, півоній (невдачі з ірисами й експерементів з цибульковими), купувала вічнозелені. На пробу.
Одна з моїх "зон огляду" - головна! - тобто подвір’я і площа біля криниці все ще недосяжні. Ремонтно-будівельні роботи... І ще щонайменше рік... а то й два.
Але під вікнами південними (спальня + робоча кімната) і північними (тимчасова кухня + вихід на вулицю) - нарешті можна вільно освоювати і окультурювати простір, не заходячи, правда, на лінію каналізаційних труб...
Отож, я взялася за освоєння цих двох шматків.
"За принципами" краси та візуального комфорту вважається, що вічнозелені рослини в приватній садибі мають становити від 1\3 до 40%. (Публічні клумби, парки, сквери мають інші вимоги.) Якщо більше - сад матиме похмуро-статичний вигляд, що не є добре для психіки. Бо людському оку і мозку треба динаміка.
Те саме стосується, до речі, кущів і дерев із пістрявим і кольоровим листям - із зеленолистими вони співвідносяться в такій же пропорції. Інакше - дисгармонія і стрес...
До третини мені ще далеко. Так, перші спроби. Але з чогось треба і починати.
На хвойні мені забракло і коштів, і сили - молоді хвойні потребують великих танців із бубнами.
Крім того, мені завжди було цікаво, що з вічнозеленого - але не "йолка" - росте в нашому кліматі.
Виявилося, що чимало всього. Щонайменше два десятки видів (+сорти цих видів). Якщо постаратися - можна зібрати доволі велике розмаїття вічнозелених кущів, напівкущів, ґрунтопокривних багаторічників.
Я не шукала нічого екзотичного - поки:) - орієнтувалася на асортимент базару і двох розплідників. І на ціни. Щоб не дорожче 30 грн.
Мій перший експеремент був із магонією три роки тому. Тут я, правда, дала маху. Посадила обидва кущі в непідходящому для рослини місці - щозими вона підмерзає, а щовесни підгоряє. А пересадки в дорослому віці магонія не виносить. Так і мучається. Це притлумило мій ентузіазм. Але цього року я знову наважилася. Три роки штудіювання статтей і енциклопедій додалии мені певності в собі.
Що я нашукала і купила за цей рік:
три види кизильника, три варієгатні сорти бересклета Форчуна (ще б не варієгатний десь знайти), бересклет карликовий, два сорти капелюшної жимолості (зелений і варієгатний), японську жимолость, два сорти барбариса середнього, барбарис фрікарта, чотири сорти самшиту, фотінію, лавровишню, хебе товстянколисте. + верес, брусниця, журавлина. + ще ж є торішня піроканта, не висаджена на постійне місце (було три види - дві лишилося, одна змерзла). + торішня калина зморшкувата, підмерза, але ожила.
Ще є в продажу цілком доступні три сорти бірючини, але вона надто отруйна + мені не подобається. Я бачила бірючину в озелененні міста - і вона мене ні разу не привабила. А займатися топіаром я не готова.
Лавровишня - куплена торік живцем - ще на дорощувані. Фотінія теж. І варієгатні самшитики - купувала вкорінені живці.
З напівкущів - традиційний набір: гісоп, лаванда, сантоліна, чебрець. + сонцецвіт і перовскія. + Барвінок - три варієгатні сорти. Ще б дикого з лісу принести. (Рута - підмерзає і листопадить, холодно їй у нас, і взагалі висаджена подалі від місць, де ходять. До речі, гісоп теж підмерзає, але його все одн навесні стригти. Боже дерево - листопадна рослина. Шавлія в мене не росте - робитиму третю спробу завести...
З трав’янистих: пахізандра, стахіс, вероніка, гвоздика, армерія, флокс шилоподібний, алісум-бурачок... Ясколку я замучила (ганьба). Ще щось привезла від мами, схоже на вероніку, але не вероніка... Ага, ще є кущик чемериці від М.І. - треба ще посадити, доволі славно. А от очитки далеко не всі показали себе, як вічнозелені...
З сухоцвітами і злаками в мене не склалося. Навіть фізаліс-ліхтарник - і то вже бур’ян бур’яном, не хоче зі мною дружити. Четверта спроба:)
Монарду я, правда, не лишала на сухоцвіт, а стригла в чай.
Ехінацея і рудбекія - теж доводиться обрізати, бо на естетичний сухоцвіт вони мені не тягнуть... якісь надто розтріпані.
Із красивокорого - дерен (червоні гілки), персики (теж червоні, навіть оранжеві), керія (зелені), одна паркова троянда (темно-зелені гілки, зимозелене листя, вона ще маленька, правда), понцірус (ще в горщику на дорощуванні)...
Цього, звісно, мало. Дивлюся у вікно - і розумію, що мало. Ось опаде листя і стане сіро. Більше барв!
Треба десь, біля огорожі знайти місце і для верби, і для ліщини ‘Contorta’, є сорти груш із красивою шоколадною, червонястою, цеглястою корою, їх теж можна садити в зоні огляду, а не десь глибоко в саду. Є сорти ожини з неймовірно красивими фіолетовими, голубими чи вишневими гілками.
Зимозені обліпіха, шефердія і лохи. Дуб? (Дуб і верба мене не покоять, як перенощики інфекцій і шкідників...)
Красивоягідні декоративні кущі - той же красивоплідник, сніжноягідник, барбариси, піроканти, кизильники... В мене хіба калина і шипшина червоніють всю зиму.
На наступний рік подумки ставлю собі план освоїти злаки й сухоцвіти й знайти їм місце. І нарешті зробити хоч би манюню гірку. І хвойні. Я вже майже доросла до "йолки".
Поживши майже чотири роки у власному будинку. В будь-яку погоду. Зима-весна-літо-осінь. Тут спальня, тут обіднй стіл, а тут я працюю, а тут релаксую-медитую-молюся... "Телевізор" - зона огляду. Кольористика і взаємодія.
Отже:)
Головна відмінність власного будинку від дачі - на дачі відпочивають, здебільшого у теплу пору року, а в будинку живуть, в тому числі й узимку, восени, ранньою весною... коли нічого не цвіте.
Звідси потреба не лише в квітучих рослинах (ранньоквітучих, пізньоквітучих, сухоцвітах), але й у вічнозелених і декоративнокорих.
Цього року я, крім троянд, півоній (невдачі з ірисами й експерементів з цибульковими), купувала вічнозелені. На пробу.
Одна з моїх "зон огляду" - головна! - тобто подвір’я і площа біля криниці все ще недосяжні. Ремонтно-будівельні роботи... І ще щонайменше рік... а то й два.
Але під вікнами південними (спальня + робоча кімната) і північними (тимчасова кухня + вихід на вулицю) - нарешті можна вільно освоювати і окультурювати простір, не заходячи, правда, на лінію каналізаційних труб...
Отож, я взялася за освоєння цих двох шматків.
"За принципами" краси та візуального комфорту вважається, що вічнозелені рослини в приватній садибі мають становити від 1\3 до 40%. (Публічні клумби, парки, сквери мають інші вимоги.) Якщо більше - сад матиме похмуро-статичний вигляд, що не є добре для психіки. Бо людському оку і мозку треба динаміка.
Те саме стосується, до речі, кущів і дерев із пістрявим і кольоровим листям - із зеленолистими вони співвідносяться в такій же пропорції. Інакше - дисгармонія і стрес...
До третини мені ще далеко. Так, перші спроби. Але з чогось треба і починати.
На хвойні мені забракло і коштів, і сили - молоді хвойні потребують великих танців із бубнами.
Крім того, мені завжди було цікаво, що з вічнозеленого - але не "йолка" - росте в нашому кліматі.
Виявилося, що чимало всього. Щонайменше два десятки видів (+сорти цих видів). Якщо постаратися - можна зібрати доволі велике розмаїття вічнозелених кущів, напівкущів, ґрунтопокривних багаторічників.
Я не шукала нічого екзотичного - поки:) - орієнтувалася на асортимент базару і двох розплідників. І на ціни. Щоб не дорожче 30 грн.
Мій перший експеремент був із магонією три роки тому. Тут я, правда, дала маху. Посадила обидва кущі в непідходящому для рослини місці - щозими вона підмерзає, а щовесни підгоряє. А пересадки в дорослому віці магонія не виносить. Так і мучається. Це притлумило мій ентузіазм. Але цього року я знову наважилася. Три роки штудіювання статтей і енциклопедій додалии мені певності в собі.
Що я нашукала і купила за цей рік:
три види кизильника, три варієгатні сорти бересклета Форчуна (ще б не варієгатний десь знайти), бересклет карликовий, два сорти капелюшної жимолості (зелений і варієгатний), японську жимолость, два сорти барбариса середнього, барбарис фрікарта, чотири сорти самшиту, фотінію, лавровишню, хебе товстянколисте. + верес, брусниця, журавлина. + ще ж є торішня піроканта, не висаджена на постійне місце (було три види - дві лишилося, одна змерзла). + торішня калина зморшкувата, підмерза, але ожила.
Ще є в продажу цілком доступні три сорти бірючини, але вона надто отруйна + мені не подобається. Я бачила бірючину в озелененні міста - і вона мене ні разу не привабила. А займатися топіаром я не готова.
Лавровишня - куплена торік живцем - ще на дорощувані. Фотінія теж. І варієгатні самшитики - купувала вкорінені живці.
З напівкущів - традиційний набір: гісоп, лаванда, сантоліна, чебрець. + сонцецвіт і перовскія. + Барвінок - три варієгатні сорти. Ще б дикого з лісу принести. (Рута - підмерзає і листопадить, холодно їй у нас, і взагалі висаджена подалі від місць, де ходять. До речі, гісоп теж підмерзає, але його все одн навесні стригти. Боже дерево - листопадна рослина. Шавлія в мене не росте - робитиму третю спробу завести...
З трав’янистих: пахізандра, стахіс, вероніка, гвоздика, армерія, флокс шилоподібний, алісум-бурачок... Ясколку я замучила (ганьба). Ще щось привезла від мами, схоже на вероніку, але не вероніка... Ага, ще є кущик чемериці від М.І. - треба ще посадити, доволі славно. А от очитки далеко не всі показали себе, як вічнозелені...
З сухоцвітами і злаками в мене не склалося. Навіть фізаліс-ліхтарник - і то вже бур’ян бур’яном, не хоче зі мною дружити. Четверта спроба:)
Монарду я, правда, не лишала на сухоцвіт, а стригла в чай.
Ехінацея і рудбекія - теж доводиться обрізати, бо на естетичний сухоцвіт вони мені не тягнуть... якісь надто розтріпані.
Із красивокорого - дерен (червоні гілки), персики (теж червоні, навіть оранжеві), керія (зелені), одна паркова троянда (темно-зелені гілки, зимозелене листя, вона ще маленька, правда), понцірус (ще в горщику на дорощуванні)...
Цього, звісно, мало. Дивлюся у вікно - і розумію, що мало. Ось опаде листя і стане сіро. Більше барв!
Треба десь, біля огорожі знайти місце і для верби, і для ліщини ‘Contorta’, є сорти груш із красивою шоколадною, червонястою, цеглястою корою, їх теж можна садити в зоні огляду, а не десь глибоко в саду. Є сорти ожини з неймовірно красивими фіолетовими, голубими чи вишневими гілками.
Зимозені обліпіха, шефердія і лохи. Дуб? (Дуб і верба мене не покоять, як перенощики інфекцій і шкідників...)
Красивоягідні декоративні кущі - той же красивоплідник, сніжноягідник, барбариси, піроканти, кизильники... В мене хіба калина і шипшина червоніють всю зиму.
На наступний рік подумки ставлю собі план освоїти злаки й сухоцвіти й знайти їм місце. І нарешті зробити хоч би манюню гірку. І хвойні. Я вже майже доросла до "йолки".