книгогризне щастя...
...поділитися смачною книжкою.
Так радісно, коли даруєш дитині книжку (неабияку, а улюблену) - а вона тішиться твоєму подарунку, аж сяє.
У малого синка нашого панотця днями був день народження. Йому виповнилося шість років. Матвій любить книжки, бо вони з мамою щовечора читають перед сном (хто б сумнівався, що це "працює"!) Вже з півроку я регулярно позичаю їм щось для цих вечірніх почитань зі своєї бібліотечки, а часом і дарую.
З усієї купи книжок, що побувала в них у гостях, найбільше Матвію сподобалися "Одинадцять казок про дванадцять місяців" Світлани Прудник і казки Зірки Мензатюк (але не скажу, яка саме книжка, бо я давала кілька).
А ще більше місяця в улюблених було "Золоте колесо року" Оксани Лущевської (як неймовірні малюнки Світлика, так і самі казки-оповідання Оксани виявилися дуже суголосні хлопчику, і то долові жвавому й непосидючому.)
В мене не було часу обдумати і спакувати подарунок - схопила, що було під рукою, поклавшись на інтуїцію. (З хлопчачими книжками в нас доволі сутужно в літературі загалом. Вважається чомусь, що дівчатка більше читають. Але ж у тому віці, що нині Матвій - діти читають ще з батьками... Я взяла "Вужа Ониська", "Книгу драконів" і "Сніжнокрилі янголи").
Найбільше заворожили Матвія "Сніжнокрилі янголи" (що безсумнівно розчулило моє редакторсько-упорядницьке серце). В нього в очах просто спалахнуло зачудування від зустрічі з Дивом. Стільки всього - і про ангелів! І малюнки - розкішні та різні!
Спасибі "Свічаду", що підтримали колись мій проект.
На другому місці - збірка казок Е. Несбіт про драконів. "А дракони - це такі динозаври?" (Звісно, що Матвію хотілося б і там побачити кольорові малюнки.)
"Мамо, а можна ми будемо читати дві книжки водночас?"
Навіть не знаю, як Оксана буде викручуватися:)
***
Позичила сусідській дівчинці (восьмирічній Маринці) ще в кінці травня першу частину "Хронік Нарнії", сказавши: "Прочитаєш - принесеш. Сподобається - дам продовження".
Перед цим я подарувала їй "Вужа Ониська" - прочитала за тиждень. Вголос - бо має ще молодших братів. сказала, що сподобалося... Тож я наважилася запропонувати їй і мого улюбленого К.С. Люїса. Минає місяць, два, три... Не несе.
Я вже похнюпилася - або зіпсували книжку і соромиться зізнатися, або геть не пішла й соромиться сказати. Врешті приходить, очі сяють: "Я її п’ять разів перечитала! Тепер це моя улюблена книжка!"
Дала їй "Лева, чаклунку і стару шафу"... ходжу, тішуся - ще один щирий шанувальник Нарнії серед нас:)
Так радісно, коли даруєш дитині книжку (неабияку, а улюблену) - а вона тішиться твоєму подарунку, аж сяє.
У малого синка нашого панотця днями був день народження. Йому виповнилося шість років. Матвій любить книжки, бо вони з мамою щовечора читають перед сном (хто б сумнівався, що це "працює"!) Вже з півроку я регулярно позичаю їм щось для цих вечірніх почитань зі своєї бібліотечки, а часом і дарую.
З усієї купи книжок, що побувала в них у гостях, найбільше Матвію сподобалися "Одинадцять казок про дванадцять місяців" Світлани Прудник і казки Зірки Мензатюк (але не скажу, яка саме книжка, бо я давала кілька).
А ще більше місяця в улюблених було "Золоте колесо року" Оксани Лущевської (як неймовірні малюнки Світлика, так і самі казки-оповідання Оксани виявилися дуже суголосні хлопчику, і то долові жвавому й непосидючому.)
В мене не було часу обдумати і спакувати подарунок - схопила, що було під рукою, поклавшись на інтуїцію. (З хлопчачими книжками в нас доволі сутужно в літературі загалом. Вважається чомусь, що дівчатка більше читають. Але ж у тому віці, що нині Матвій - діти читають ще з батьками... Я взяла "Вужа Ониська", "Книгу драконів" і "Сніжнокрилі янголи").
Найбільше заворожили Матвія "Сніжнокрилі янголи" (що безсумнівно розчулило моє редакторсько-упорядницьке серце). В нього в очах просто спалахнуло зачудування від зустрічі з Дивом. Стільки всього - і про ангелів! І малюнки - розкішні та різні!
Спасибі "Свічаду", що підтримали колись мій проект.
На другому місці - збірка казок Е. Несбіт про драконів. "А дракони - це такі динозаври?" (Звісно, що Матвію хотілося б і там побачити кольорові малюнки.)
"Мамо, а можна ми будемо читати дві книжки водночас?"
Навіть не знаю, як Оксана буде викручуватися:)
***
Позичила сусідській дівчинці (восьмирічній Маринці) ще в кінці травня першу частину "Хронік Нарнії", сказавши: "Прочитаєш - принесеш. Сподобається - дам продовження".
Перед цим я подарувала їй "Вужа Ониська" - прочитала за тиждень. Вголос - бо має ще молодших братів. сказала, що сподобалося... Тож я наважилася запропонувати їй і мого улюбленого К.С. Люїса. Минає місяць, два, три... Не несе.
Я вже похнюпилася - або зіпсували книжку і соромиться зізнатися, або геть не пішла й соромиться сказати. Врешті приходить, очі сяють: "Я її п’ять разів перечитала! Тепер це моя улюблена книжка!"
Дала їй "Лева, чаклунку і стару шафу"... ходжу, тішуся - ще один щирий шанувальник Нарнії серед нас:)