Од вечері до лягання я звик сидіти на колінах у пана. Коли ж почую, що б’є десяту годину, я встаю і спускаюсь додолу. Коли пан дуже вже захоплений читанням чи розмовою і сього не зауважує, то я торкаю його лапою. Це значить, що він повинен мене класти спати. Він бере мене на руки і несе в другу хату. Там біля грубки моє ліжко. Воно м’яке і застелене газетою. Такі простирадла я більше люблю, ніж полотняні. Мої пани примітили, що я вподобав сидіти на газетах, і стали мені слати простирадла з газет. Укриваюся я ковдрою теж з газети, і здається, що, невкритий, тепер би вже й не заснув. Мене добре вкривають, ще й підтикають навкруги, щоб не піддимало.
Так це коли газети неправильно використовувати, наприклад, читати, тримаючи "дитину" на колінах.
Підійшов я до пана і зупинився: мовляв - обітри. Але він не бачив, бо похнюпився над читанням. Ненавиджу я газети та книжки! Вони тільки заважають. Оце злізеш кому на коліна, щоб тебе приголубили, а воно книжку держить,- через неї на тебе уваги не звертає. А хочеш заснути на колінах - над ухом тобі шелестить, спокою не дає!
Comments 3
Reply
а картон чи старі капці - ні. але хай собі "дитина" тішиться літом:)
Reply
Підійшов я до пана і зупинився: мовляв - обітри. Але він не бачив, бо похнюпився над читанням. Ненавиджу я газети та книжки! Вони тільки заважають. Оце злізеш кому на коліна, щоб тебе приголубили, а воно книжку держить,- через неї на тебе уваги не звертає. А хочеш заснути на колінах - над ухом тобі шелестить, спокою не дає!
Reply
Leave a comment