фініки
Сьогодні я купувала солодощі-сухофрукти.
Від осені долаю в собі любов до випічки та цукерок і відновлюю добру звичку задовільняти потяг до солодкого фініками-родзинками тощо.
Для цього треба перемогти лінь і поїхати на базар - купити смаколиків. Собі, Тарасові на роботу для полуднання, сусідським дітям на гостинець. Але коли вже долати лінь і цукеркозалежність, як не в піст.
Отож, купила я традиційний набір: 2 різновиди родзинок (кисліші й солодші), зацукрований імбир, фініки, інжир (інжир нині не такий смачний, як восени), сушені ананаси (ура! їх знову завезли), сушені банани, мигдаль, гірська курага... Всього потрошки, по жменьці - і вже майже 3 кг набралося... Треба закруглятися, бо і кошти закінчуються, і то все нести в руцях.
І тут продавець - такий східний хлопчина - каже: "А візьміть ще ці фініки, не пожалкуєте, свіжі, сьогодні привезли"... І показує на коробку. Я йому: "Не люблю коробкові фініки..." Він: "А вони різні бувають, ви попробуйте. Це - свіжі!"
...До мене тільки під час куштування дійшло, що "свіжі" - це не тому, що їх "сьогодні привезли", а тому, що вони не сушені, а просто трохи прив’ялені... свіжі...
Люди! Це така смакота!
Це - неймовірна смакота.
Просто не уявляю, як після цього їсти звичайні сушені фініки.
Борюся зі спокусою з’їсти всю коробку за вечір. Врешті решт, треба й чоловікові щось лишити.
Від осені долаю в собі любов до випічки та цукерок і відновлюю добру звичку задовільняти потяг до солодкого фініками-родзинками тощо.
Для цього треба перемогти лінь і поїхати на базар - купити смаколиків. Собі, Тарасові на роботу для полуднання, сусідським дітям на гостинець. Але коли вже долати лінь і цукеркозалежність, як не в піст.
Отож, купила я традиційний набір: 2 різновиди родзинок (кисліші й солодші), зацукрований імбир, фініки, інжир (інжир нині не такий смачний, як восени), сушені ананаси (ура! їх знову завезли), сушені банани, мигдаль, гірська курага... Всього потрошки, по жменьці - і вже майже 3 кг набралося... Треба закруглятися, бо і кошти закінчуються, і то все нести в руцях.
І тут продавець - такий східний хлопчина - каже: "А візьміть ще ці фініки, не пожалкуєте, свіжі, сьогодні привезли"... І показує на коробку. Я йому: "Не люблю коробкові фініки..." Він: "А вони різні бувають, ви попробуйте. Це - свіжі!"
...До мене тільки під час куштування дійшло, що "свіжі" - це не тому, що їх "сьогодні привезли", а тому, що вони не сушені, а просто трохи прив’ялені... свіжі...
Люди! Це така смакота!
Це - неймовірна смакота.
Просто не уявляю, як після цього їсти звичайні сушені фініки.
Борюся зі спокусою з’їсти всю коробку за вечір. Врешті решт, треба й чоловікові щось лишити.