Я вже писала про свою нову домашню тваринку.
xpucmuna пише
Домашні тварини
Прийшли до нас тут одні і дуже хочуть стати домашніми.
Їм все рівно, що я боюся, що похід в туалет тепер схожий на партизанську вилазку. Спершу треба тихенько підійти до дверей і затаїтися, якщо все нормально, можна просунути руку в щілинку і вімкнути світло. Далі одним оком через ту ж щілинку заглянути. Інколи вони сидитімуть і дивитимуться просто на мене (мене тоді тіпне, але я вже спокійніше продовжуватиму вилазку), а інколи заховаються, мовляв ходи-ходи, територія чиста. Тоді двері треба відкрити навстіж і почекати, якщо із за кутка нічого не вискоче, можна продовжувати просуватися вперед. Тільки розслабишся, аж тут диверсанти повилазять і ну стрибати навколо! Тьху на них! Що там від серця п"ють і куди ходять переляк знімати?
то є цвіркун, але ж страшне зараза і схоже на того, чию назву у слух не говорять. а стрибає як м"ячик і головне, коли того абсолютно не чекаєш.
Знаєте, звиклася якось. Полюбила навіть! Оті очки мацюпуські, як бусинки. Довгі-предовгі вусика.
Дівчинка у нас. Моя дівчинка!
Ото була в них бійка, хтось когось зжер (може дівчинка хлопчика) і пропала моя тваринка.
А тепер повернулася. І привела ще одну дівчинку.
Моя така тлуста, гарненька, розважлива. А то таке дурнувате! Лазить до нас в кімнату, вискакує з-за кутка! Днями вкрай обнагліло і вскочило мені на ногу! Мале і дурне. Тьху на нього. Треба її якось той-во.
А першу, гарненьку залишити. Я так за нею було сумувала. Прийду в туалет, а ніхто не зустрічає, не дивиться, вусиками не ворушить. Поговорити нема з ким...