Безголове
То я про себе. Де б позичити на місяць-другий голову, або пам"ять?
Учора, вибравшись в колоніал фотографувати і прогулюватися, забула фотоапарат. Хвилин за 5 згадала, повернулася за фотоапаратом. Прийшла в центр, давай фотографувати, а там мигає шота непонятне "no memory card". Угу, безголове!
Не біда! Взяла Андрійковий плеєр, витянула звідти карточку, а вона не відформатована. Назад запхати непотрафила. Залишилися дитина без свого Моцарта і мого Вівальді. Можна ще було до Андрія на роботу заглянути, але з нашими темпами це ще півгодини доброю старовинною бруківкою, з красивими вибоїнами, на яких Андрійко підскакує і вопить не своїми голосами. Або година помало, ніби хрустальну вазу везу, но не факт, що довезу.
Туристів купа! Навіть КУПИЩА! Незважаючи на понеділок. Зате від серця відлягло, що не тільки в мене дитина плаксива :)
Обрали ми перший об"єкт для оглядин. Кладовище. Тільки мене туди може занести, шоб подивитися "а що то за скульптурки за церквою видніються?" Нічого, походили коло могилок, почитали написи, епітафії (фігушки зрозуміли, але імена запам"ятали, щоб Андрія помучити).
Тільки надпрактичні американці могли забацати лавочку між двома надгробками. Надгробки в якості ніжок.
Найдавніша могила датована 16якимсь роком. Церква 1715 року.
Днями підемо всі разом ще раз, бо якщо я з коляскою, то в церкву довелося б задом заходити, притримуючи двері. Якось негарно.
Потім поїхали в магазин, бо я верещала, що в дитини підгузники закінчуються. Дома, як кінь, лежала величезна пачка підгузників. Таки треба голову позичати :) Доведеться їхати віддавати.
Вечером вставила картку і пішла фотографувати магнолії, що ростуть коло хати. Ну, безколова я. У колоніал ніяк не вдається. Шкода, що запах неможливо передати. А цвісти будуть усе літо :)
Учора, вибравшись в колоніал фотографувати і прогулюватися, забула фотоапарат. Хвилин за 5 згадала, повернулася за фотоапаратом. Прийшла в центр, давай фотографувати, а там мигає шота непонятне "no memory card". Угу, безголове!
Не біда! Взяла Андрійковий плеєр, витянула звідти карточку, а вона не відформатована. Назад запхати непотрафила. Залишилися дитина без свого Моцарта і мого Вівальді. Можна ще було до Андрія на роботу заглянути, але з нашими темпами це ще півгодини доброю старовинною бруківкою, з красивими вибоїнами, на яких Андрійко підскакує і вопить не своїми голосами. Або година помало, ніби хрустальну вазу везу, но не факт, що довезу.
Туристів купа! Навіть КУПИЩА! Незважаючи на понеділок. Зате від серця відлягло, що не тільки в мене дитина плаксива :)
Обрали ми перший об"єкт для оглядин. Кладовище. Тільки мене туди може занести, шоб подивитися "а що то за скульптурки за церквою видніються?" Нічого, походили коло могилок, почитали написи, епітафії (фігушки зрозуміли, але імена запам"ятали, щоб Андрія помучити).
Тільки надпрактичні американці могли забацати лавочку між двома надгробками. Надгробки в якості ніжок.
Найдавніша могила датована 16якимсь роком. Церква 1715 року.
Днями підемо всі разом ще раз, бо якщо я з коляскою, то в церкву довелося б задом заходити, притримуючи двері. Якось негарно.
Потім поїхали в магазин, бо я верещала, що в дитини підгузники закінчуються. Дома, як кінь, лежала величезна пачка підгузників. Таки треба голову позичати :) Доведеться їхати віддавати.
Вечером вставила картку і пішла фотографувати магнолії, що ростуть коло хати. Ну, безколова я. У колоніал ніяк не вдається. Шкода, що запах неможливо передати. А цвісти будуть усе літо :)
