Щодо дерусифікації школи
Кожен противник дерусифікації книжкової справи в нашій школі починає зі згадки про костри на вулицях Берліна і символічний пам’ятник на Бебельплатц. Але чи можна проводити такі паралелі? Виключення зі шкільної програми як і зміна назв вулиць та площ аж ніяк не свідчать про заборону творів. Мета цих дій зовсім інша. Пушкін і Толстой, Лермонтов і Некрасов і т.д. і т.п. мають зайняти те місце в світовій літературі, яке вони насправді заслуговують, а не те на яке їх помістили політики. Тому хай залишаються для поціновувачів. Їх же ніхто не забороняє читати. А вивчати? Хай вивчають студенти відповідного профілю, які зможуть розглядати їхню творчість в більш широкому світовому контексті, з’ясовуючи які твори є оригінальними а які переспівом чи просто перекладом ( і не завжди якісним) інших авторів. Ну й звичайно не можна не звертати уваги на політичне підґрунтя окремих творів.