(no subject)
Посміхається, кохане, посміхається, зволожуючи оченята дітей за вибіленими вікнами, вибіленими стінами холодного та похмурого дитбудинку.Посміхається, даруючи їм невинну радість та світлі весняні іскорки,посміхається ясне сонечко....Першими коротенькими промінчиками перебігає з одного захопленого погляду на інший, трепетливо поглажуючи золоті кучерики та русі прядочки дитячого волосся, грається, немов у хованки, то тікаючи за сиві хмари, а то вигулькуючи золотим сяйвом...Воно першим забігло у цю білу кімнату, кинувши жовтою плямою погляд через біле вікно на білу постіль, на мить розмалювавши остогидлу білизнУ і розворушило промінчиком риси обличчя маленької дівчинки, що сиділа, склавши коліна, у куточку і вперто розглядала сторінки вивченої нею напам'ять книжки без малюнків...Стрепенувшись від посмішки сонця, підвелася,переглянувши ще раз сторінку, на якій зупинилася, підійшла до віконця і сказала "Здрастуй, сонечко, здрастуй, матінко, я тебе так чекала!!!"
В той час кімната наповнилася сяйвом, а душу дівчинки забрали з собою янголи.....................
В той час кімната наповнилася сяйвом, а душу дівчинки забрали з собою янголи.....................