"Я знову вийду на Майдан, якщо в цьому буде потреба. І виходитиму доти допоки в цьому буде потреба."
Юрій Анндрухович, письменник та поет.
Минуло всього три роки, та вже небагато хто вважає цей день святом. А я вважаю. Це був початок нового шляху, довгого, нелегкого шляху, шляху вгору, шляху через терні, й зовсім не до зірок, а тільки туди де можна ті зірки побачити... Вибачайте, тепортацію щє не вигадали...
Знаю, зараз модно "чмиріть" Майдан, говорити про те, що "суспільство розчарувалося в ідеалах Майдану"... та я знаю - все це брехня слабких та наляканих. За ці три роки зійшов фльор романтизму, проте були ідеали, а вони не вмирають.
Майдан перетворили в посміховисько своїми "майдано-імітаторами" усіляки недополітики, котрі й те роблять, що набивають рейтинг на розколі України, по різним ознакам... Та все одно, ніщо не зіпсує спогади про ту зиму 2004 року...
"Річ не в тому як сильно ти б'єш, а в тому наскільки сильно б'ють тебе, а ти стоїш на ногах і йдеш вперед, і скільки ти будеш підводитися та йти вперед. Ось так Перемагають."
Рокі Бальбоа
ПЕРЕМОГАЙМО!